Парша кісточкових

Збудником парші кісточкових є сумчастий гриб Venturia carpophilia (анаморфна стадія — Cladosporium carpophilum). Цей патоген вузькоспеціалізований і вражає переважно види роду Prunus.

Зимує гриб у формі міцелію в тріщинах кори уражених гілок або в опалому листі та муміфікованих плодах, що залишилися в кроні дерева.

Навесні, під час дощів, збудник утворює конідії, які потоками повітря або краплями води переносяться на молоді органи рослини — зав'язі, листя та пагони.

Гриб розвивається як паразит, проникаючи в епідерміс рослинних тканин і викликаючи утворення характерних плям, що порушують фізіологічні процеси.

Біологічний цикл включає кілька генерацій конідій протягом сезону, що дозволяє інфекції швидко охоплювати весь сад при наявності сприятливих умов.

Найбільш чутливими культурами до цього захворювання є персик, абрикос, слива та нектарин, проте іноді уражається і вишня.

Найбільшої шкоди патоген завдає плодам, оскільки це знижує їх товарну якість та робить непридатними для реалізації на свіжому ринку.

Ураження молодих пагонів призводить до викривлення їх росту та передчасного відмирання, що послаблює загальний стан дерев у наступні роки.

На плодах гриб формує некротичні ділянки, які з часом перетворюються на жорсткі нарости, що перешкоджають рівномірному росту тканин плоду.

Економічні втрати складаються не тільки з прямого псування врожаю, а й з витрат на проведення частих хімічних обробок фунгіцидами.

Первинне зараження зазвичай збігається з фазою цвітіння та утворення зав'язі, коли молоді тканини найбільш вразливі до проникнення спор.

Активний розвиток захворювання спостерігається протягом всього літнього періоду, особливо якщо травень та червень супроводжуються рясними опадами.

Оптимальна температура для розвитку збудника становить від 18 до 25 градусів за Цельсієм, що відповідає кліматичним умовам більшості регіонів вирощування.

Велика кількість туманів та рясні роси створюють необхідний рівень вологості, який дозволяє грибу активно розмножуватися на поверхні плодів.

До кінця сезону, при зниженні температури, гриб сповільнює ріст, але продовжує зберігатися в тканинах рослин до наступної весни.

Перші прояви хвороби можна побачити на молодих зав'язях у вигляді дрібних, ледь помітних плям оливкового кольору, які згодом темніють.

Плями поступово розростаються і можуть набувати чорного кольору з характерним бархатистим нальотом, де знаходяться спори гриба.

• Деформація плодів, що стають однобокими та втрачають правильну форму.
• Потріскання шкірки на місцях уражень, що відкриває двері для вторинних гнилей.
• На пагонах утворюються світло-коричневі плями, які з часом можуть перетворюватися на виразки.
• При сильному ураженні листя передчасно жовтіє та осипається, що негативно впливає на фотосинтез.
• Зниження імунітету дерева внаслідок постійної боротьби з інфекцією.

Уражені плоди стають жорсткими на дотик у місцях плям і втрачають свій природний блиск, що є важливим діагностичним показником.

Поверхня плоду в місцях плям перестає рости, що призводить до глибоких тріщин, через які м'якоть може почати висихати або гнити.

Агротехнічний контроль передбачає обов'язкове видалення уражених гілок під час санітарної обрізки та видалення з саду опалих плодів.

Важливо забезпечити добру освітленість та провітрюваність крони, що значно знижує ймовірність розмноження гриба на плодах.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії є основою хімічного захисту, особливо в періоди з підвищеною вологістю повітря.

Першу обробку доцільно проводити на початку вегетації, не чекаючи появи візуальних ознак, особливо на сприйнятливих сортах персика.

Регулярний моніторинг стану саду та своєчасне внесення препаратів дозволяють ефективно стримувати розвиток парші протягом сезону.