Парша кісточкових

Гриб розвивається переважно на поверхні вегетативних органів рослини, утворюючи темні конідіальні спороношення. Взимку патоген зберігається у вигляді міцелію у тріщинах кори однорічних пагонів, що забезпечує його виживання.

Навесні, за наявності високої вологості, гриб активізує спороутворення. Конідії поширюються за допомогою вітру, крапель дощу та комах, потрапляючи на молоде листя та зав'язі плодів, де і відбувається первинне зараження.

Мікроскопічна будова гриба характеризується оливково-бурими конідієносцями, на яких формуються одноклітинні або двоклітинні спори. Вони є основним джерелом поширення інфекції протягом усього вегетаційного періоду.

Розвиток патогену тісно корелює з погодними умовами: помірні температури та підвищена вологість створюють ідеальне середовище для швидкого розмноження та поширення хвороби.

Парша вражає велику кількість кісточкових культур, особливо сильно потерпають персик, абрикос, нектарин, слива та вишня. Хвороба пошкоджує плоди, листя та молоді однорічні пагони.

Найбільшої шкоди завдається товарним якостям врожаю. Уражені місця на плодах припиняють ріст, що призводить до деформації, розтріскування м'якоті та повної втрати ринкового вигляду плодів.

Ураження листя викликає передчасний хлороз та масове опадання листової пластини. Це значно послаблює дерево та зменшує кількість квіткових бруньок, що закладаються на наступний рік.

На молодих пагонах гриб викликає утворення характерних виразок, які слугують «воротами» для вторинних інфекцій, таких як бактеріальний рак чи моніліоз.

Масове ураження крони призводить до зниження зимостійкості дерева, що є критично небезпечним фактором у регіонах з мінливими кліматичними умовами.

На плодах симптоми виглядають як дрібні округлі плями оливково-чорного забарвлення. З часом плями збільшуються і зливаються, формуючи щільну корку, що нагадує паршу яблуні.

На листках хвороба проявляється у вигляді кутастих або округлих плям світло-зеленого чи бурого кольору. За умов високої вологості знизу листа з'являється оксамитовий наліт гриба.

Пошкоджені пагони покриваються втиснутими коричневими плямами з темною облямівкою. При інтенсивному розвитку інфекції ці ділянки розтріскуються, утворюючи поверхневі виразки.

Деформація плодів зумовлена тим, що уражені тканини втрачають еластичність, тому не можуть рости разом із здоровою частиною плода, що призводить до викривлення форми.

Часто в місцях розтріскування плодів розвиваються вторинні гнилі, що повністю псують врожай, роблячи його непридатним для вживання або зберігання.

Захист починається з агротехнічних заходів: регулярної обрізки та видалення інфікованих пагонів, у яких зимує патоген, а також ретельного прибирання опалого листя.

Важливо забезпечити добру провітрюваність крони за рахунок правильної обрізки, що знижує рівень вологості всередині дерева та перешкоджає розвитку гриба.

Застосування фунгіцидів є обов'язковим елементом захисту. Перше обприскування проводять у фазі «зеленого конуса», подальші — в період інтенсивного росту зав'язей.

Використання контактних та системних засобів (на основі міді, сірки чи сучасних триазолів) дозволяє ефективно пригнічувати розвиток міцелію та запобігати проростанню спор.

• Дотримання просторової ізоляції між молодими посадками та старими зараженими садами.
• Збалансоване внесення добрив для підвищення природного імунітету рослин до інфекцій.