Пурпурова плямистість малини

Гриб розвивається у двох стадіях: конідіальній та сумчастій. Це дозволяє патогену ефективно поширюватися протягом усього вегетаційного періоду за допомогою вітру та крапель води.

Інфекція зберігається у вигляді грибниці в тканинах стебел, а також у вигляді плодових тіл на опалому листі та пошкоджених стеблах протягом зими.

Оптимальними умовами для розвитку хвороби є температура повітря в межах +15...+20°C та висока вологість, що супроводжується частими дощами в літній період.

Мікропошкодження на пагонах, спричинені комахами-шкідниками, такими як малинна галиця, значно полегшують проникнення гриба в тканини рослини.

Хвороба завдає шкоди стеблам, брунькам та черешкам листя. Це призводить до передчасного відмирання пагонів та зниження зимостійкості малини.

Пошкоджені тканини стебла втрачають здатність проводити вологу та поживні речовини, що веде до загибелі бруньок і зменшення кількості плодових гілочок.

Сильне ураження спричиняє висихання стебел до моменту дозрівання ягід, що робить неможливим отримання якісного врожаю на таких ділянках плантації.

Якщо інфекція поширюється на кореневу шийку, це може призвести до загального пригнічення куща і навіть його повної загибелі в наступні роки.

Малина, хвора на септоцитоз, стає вразливою до інших патогенів, що ще більше погіршує фітосанітарний стан насаджень та скорочує термін їхньої експлуатації.

Перші ознаки хвороби стають помітними в червні, коли на молодих пагонах заміщення з'являються характерні плями в місцях кріплення листя.

У липні та серпні, при сприятливих погодних умовах, спостерігається масове поширення спор, які заражають нові ділянки стебел малини.

З вересня хвороба переходить у фазу активного накопичення інокуляту, на стеблах з'являються пікніди — чорні точки, що є джерелом інфекції на наступний сезон.

Зимує патоген на дворічних стеблах, які залишилися в полі, тому своєчасне видалення відплодоносилих гілок є критично важливим етапом агротехніки.

Навесні, з початком сокоруху, гриб активізується і випускає спори, які з дощем переносяться на молоді пагони, починаючи цикл розвитку спочатку.

Симптоматика проявляється у вигляді розпливчастих фіолетових плям, які спочатку виникають біля вузлів, де кріпиться листя, поступово охоплюючи весь стебло.

З часом плями темніють до коричневого кольору, стають трохи заглибленими, а їхня центральна частина набуває світлого або сірого відтінку з темним обідком.

Епідерміс кори в місцях плям починає розтріскуватися, що супроводжується відшаруванням та оголенням волокнистої структури стебла.

На поверхні уражених ділянок восени чітко видно дрібні чорні крапки — це органи плодоношення гриба, в яких дозрівають нові спори.

Бруньки в зоні ураження часто виглядають сухими або недорозвиненими, а навесні вони не дають пагонів або дають слабкий, хлоротичний приріст.

Агротехнічний контроль передбачає регулярну обрізку малини та повне видалення відплодоносилих пагонів під корінь без залишення пеньків.

Важливо підтримувати оптимальну густоту насаджень, своєчасно проводити проріджування кущів для забезпечення хорошого провітрювання та доступу сонячного світла.

Застосування фунгіцидів контактної та системної дії є необхідним заходом у промислових насадженнях, починаючи з фази висування суцвіть.

Рекомендується уникати надмірного внесення азотних добрив, які провокують занадто інтенсивний ріст пагонів, що стають менш стійкими до ураження грибом.

Восени необхідно згрібати та спалювати опале листя, оскільки воно є місцем накопичення та зимівлі інфекційних спор патогена Septocyta ruborum.