Пухирчаста сажка кукурудзи

Життєвий цикл гриба базується на формуванні теліоспор, які зимують у ґрунті або на рештках рослин. Навесні вони проростають, утворюючи базидіоспори, які вітром або краплями дощу переносяться на молоді тканини кукурудзи.

Процес інфікування відбувається через проникнення інфекційної гіфи в клітини рослини, що провокує їхнє патологічне розростання. Гриб виділяє речовини, які стимулюють поділ клітин, утворюючи характерні гали.

На відміну від багатьох інших сажкових хвороб, цей вид не системний. Міцелій розвивається локально, не поширюючись по всьому тілу рослини, а зосереджуючись лише в місцях безпосереднього впровадження спор.

Оптимальні умови для розвитку патогену — температура в межах 20–30°C та підвищена вологість. Посушливі періоди гальмують поширення хвороби, оскільки спори потребують вологи для проростання.

Головна шкода від Ustilago maydis полягає у зниженні врожайності зерна. Уражені початки можуть бути повністю знищені грибом, оскільки зернівки заміщуються споровою масою.

При ураженні стебла відбувається порушення провідної системи рослини, що призводить до її вилягання, затримки росту та відмирання верхньої частини стебла над місцем ураження.

Сильна інфекція в ранні фази розвитку культури значно ослаблює рослину, роблячи її нездатною сформувати повноцінний качан, що призводить до порожньоколосся або недорозвиненості зерна.

Економічні збитки також включають погіршення якості кормової бази. Силосна маса, заражена спорами сажки, менш охоче поїдається худобою і може бути менш поживною через активність патогену.

У роки з епіфітотійним розвитком хвороби втрати можуть досягати значних обсягів. Це вимагає впровадження комплексних заходів захисту, щоб уникнути суттєвого зменшення валового збору зерна.

Першим візуальним проявом є утворення галів — пухлин різного розміру на листках, стеблах, волотях та початках. Спочатку гали мають щільну, м'ясисту структуру білого або рожевого кольору.

З часом гали збільшуються в розмірах, їх оболонка темніє і стає ламкою. Внутрішня тканина галів перетворюється на чорну масу, що складається з мільярдів теліоспор гриба.

При дозріванні гали розриваються, вивільняючи спори в навколишнє середовище. Цей чорний пил поширюється вітром на великі відстані, заражаючи сусідні рослини або накопичуючись у ґрунті на наступні сезони.

Початкові стадії ураження початків характеризуються викривленням обгорток, під якими починається хаотичне розростання тканин, що замінюють нормальні зернівки.

На листі симптоми проявляються у вигляді дрібних пухирців, які згодом також перетворюються на осередки спороношення. Це часто призводить до деформації всієї листової пластинки.

Основним методом обмеження поширення хвороби є суворе дотримання сівозміни. Повернення кукурудзи на те саме поле раніше ніж через 3 роки є ризикованим через накопичення спор у ґрунті.

Використання стійких гібридів є найбільш перспективним та економічно виправданим шляхом. Сучасна селекція пропонує сорти, які мають генетичні механізми захисту від проникнення патогену.

Важливою агротехнічною вимогою є глибока оранка, яка сприяє швидкому розкладанню рослинних рештків і знищенню спорового запасу, що перебуває на поверхні або у верхньому шарі ґрунту.

Слід уникати пошкоджень рослин під час міжрядних обробітків, оскільки будь-яка рана стає відкритими «воротами» для проникнення інфекції в тканини кукурудзи.

• Вибір гібридів з високою стійкістю до Ustilago maydis.
• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни.
• Якісне знищення післяжнивних решток у полі.
• Збалансоване живлення рослин мікро- та макроелементами.
• Передпосівна обробка насіння ефективними фунгіцидами.