Пукцинія субнітенс

Пукцинія субнітенс (Puccinia subnitens) — це облігатний паразитичний гриб, що належить до царства Гриби (Fungi), відділу Базидіоміцети (Basidiomycota), порядку Pucciniales. Він є збудником специфічних видів іржі сільськогосподарських культур.

Даний гриб є різногосподарем, тобто для завершення свого біологічного циклу потребує зміни двох видів рослин-хазяїв. Це суттєво ускладнює прогнозування епіфітотій у виробничих умовах.

Патоген формує складний набір спороношень, зокрема ецидіоспори, урединіоспори та теліоспори, що дозволяє йому ефективно адаптуватися до мінливих погодних умов протягом сезону.

У мікологічному аспекті вид відрізняється структурою теліоспор, які формуються переважно ближче до осені на тканинах уражених рослин.

Ідентифікація патогена на ранніх етапах вимагає лабораторної діагностики, оскільки зовнішні симптоми на початках можуть нагадувати інші види іржі або бактеріози.

Основною культурою, що страждає від діяльності цього гриба, є буряк (цукровий, кормовий, столовий), а також деякі інші представники родини Лободові (Chenopodiaceae).

Проміжні господарі, до яких належать деякі хрестоцвіті, відіграють критичну роль у поширенні первинної інфекції, забезпечуючи гриб необхідним субстратом навесні.

Ураження тканин призводить до розриву епідермісу, що викликає інтенсивне випаровування вологи та порушує обмін речовин у листі та коренеплодах.

Внаслідок зниження площі фотосинтезуючої поверхні, маса коренеплодів зменшується, а вміст цукрів падає, що робить врожай непридатним для тривалого зберігання.

Значні епіфітотійні спалахи можуть призводити до загибелі до 30-50% врожаю, особливо за сприятливих для гриба кліматичних умов під час вегетації.

Життєвий цикл патогена розпочинається після зими, коли базидіоспори, що перезимували, заражають проміжних господарів, утворюючи ецидії.

Пік активності урединіоспор припадає на літні місяці, коли температури повітря коливаються в межах +18...+25°C при високій вологості.

Наявність ранкової роси є ключовим фактором, який забезпечує проростання спор на поверхні листка та подальше проникнення гіфів всередину тканин рослини.

Восени гриб переходить у стан формування теліоспор, які є формою виживання патогена в несприятливий зимовий період.

Вітер виступає основним переносником спор на великі відстані, тому зараження може відбуватися навіть на полях, які розташовані далеко від первинних осередків інфекції.

Первинні симптоми проявляються як жовтуваті хлоротичні плями на листках, які з часом перетворюються на яскраво забарвлені пустули.

При огляді рослини можна помітити характерні скупчення спор, що мають вигляд порошкоподібного нальоту іржавого або бурого кольору.

• Поява ецідіальних чашечок на листі бур'янів-господарів навесні.
• Утворення іржавих пустул (урединій) на поверхні бурякового листя.
• Почорніння уражених ділянок через формування теліоспор наприкінці літа.

При сильному ураженні листя передчасно жовтіє, скручується і відмирає, залишаючи рослину оголеною.

Пошкоджені черешки стають крихкими, втрачають пружність, що призводить до загального пригнічення розвитку кореневої системи.

Найефективнішим методом є знищення бур'янів-резерваторів, зокрема тих, що належать до родини хрестоцвітих та лободових, навколо посівів буряка.

Агротехнічний контроль передбачає проведення глибокої оранки після збору врожаю для знищення рослинних решток, у яких зимує гриб.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогена, обмежуючи його доступ до основних рослин-господарів протягом кількох років.

Застосування фунгіцидів системної дії є доцільним лише за наявності перших симптомів, що запобігає масовому розповсюдженню спор на сусідні посіви.

Селекція стійких гібридів буряка залишається пріоритетним напрямком захисту, що дозволяє значно знизити залежність від хімічних засобів обробки.