Рисова трав'янистість
Довідник · Збудники

Рисова трав'янистість

Rice grassy

Рисова трав'янистість (Rice grassy stunt) спричиняється вірусом RGSV, який належить до роду Tenuivirus. Це облігатний внутрішньоклітинний паразит, який не може виживати поза межами організму господаря чи переносника.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Рисова трав'янистість

Систематично вірус належить до групи тенуівірусів, що спеціалізуються на інфікуванні злакових культур. Геном вірусу сегментований та представлений одноланцюговою РНК, що забезпечує швидку адаптацію до умов навколишнього середовища.

Природним резервуаром вірусу виступають дикі види рису та злакові бур'яни, що ростуть на краях полів. Вірус персистує в організмі комахи-переносника, зберігаючи здатність до інфікування впродовж усього життя комахи.

Основним вектором передачі є бура рисова цикадка Nilaparvata lugens. Механізм передачі — персистентний: цикадка стає заразною після певного періоду живлення на хворому примірнику та подальшого інкубаційного періоду всередині свого тіла.

Діагностика хвороби ускладнена через схожість симптомів із фізіологічними порушеннями рослин. Для підтвердження діагнозу в сучасних лабораторіях використовують методи імуноферментного аналізу (ІФА) та ПЛР-тестування для виявлення генетичного матеріалу вірусу.

Хвороба вражає посіви культурного рису Oryza sativa, особливо в зонах інтенсивного виробництва. Ураження можливе на будь-якій фазі розвитку, але найбільші збитки виникають при інфікуванні рослин у початкові етапи вегетації.

Масштабне ураження призводить до практично повної втрати врожаю, оскільки інфіковані рослини втрачають здатність до нормального генеративного розвитку. В умовах високої концентрації переносника інфекція швидко охоплює цілі рисові чеки.

Шкодочинність проявляється в різкому зниженні маси та якості зерна. Рослини, які були інфіковані пізно, часто не формують виповнених метелок, що робить врожай непридатним для використання в харчовій промисловості.

Економічні втрати охоплюють прямі недобори продукції та додаткові витрати на заходи боротьби проти цикадки. Також хвороба становить серйозну загрозу для селекційних станцій та господарств, що спеціалізуються на вирощуванні насіннєвого матеріалу.

У країнах Азії ця вірусна інфекція вважається одним із критичних факторів, що обмежують урожайність рису. Необхідність постійного моніторингу посівів суттєво підвищує собівартість виробництва зернової культури.

Першим симптомом є помітне зменшення розміру листків та їхнє пожовтіння. Рослина набуває вигляду «трав'янистого» куща через надмірне кущення — утворюється велика кількість дрібних і слабких пагонів.

Спостерігається значне відставання інфікованих екземплярів у рості. Попри велику кількість нових пагонів, загальна висота рослини залишається істотно нижчою за норму для даного сорту.

Листя стає вужчим, ніж у здорових рослин, набуває світло-зеленого або жовтуватого відтінку. Іноді на листках з’являються нехарактерні хлоротичні плями, що зливаються в смуги.

Метелки на хворих рослинах або зовсім не утворюються, або залишаються короткими та деформованими, часто не виходячи з піхви останнього листка. Зерно в таких метелках, як правило, не розвивається або має ознаки щуплості.

Ураження кореневої системи веде до погіршення поглинання поживних речовин, що робить рослини чутливими до абіотичних стресів. Загальний вигляд посівів у місцях зараження характеризується нерівномірністю та пригніченістю рослин.

Основним заходом боротьби є впровадження сортів рису, стійких до вірусу або до його головного переносника — бурої цикадки. Використання резистентного насіннєвого матеріалу є найнадійнішим способом профілактики.

Важливо забезпечити ефективний контроль чисельності популяції Nilaparvata lugens за допомогою системних інсектицидів. Моніторинг площ за допомогою пасток дозволяє вчасно виявити міграцію шкідників.

Агротехнічний контроль включає ретельну боротьбу з бур'янами навколо чеків, які слугують резерваторами інфекції в міжсезоння. Необхідно вчасно видаляти падалицю рису та інші злакові рослини.

Рекомендується застосовувати просторову ізоляцію посівів та витримувати оптимальні строки сівби, щоб фаза найбільш чутливого розвитку рослин не збігалася з піком активності комах-переносників.

  • Застосування інсектицидів у критичні фази росту.
  • Обов'язкова утилізація рослинних решток після збирання.
  • Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку шкідника.
  • Використання лише сертифікованого насіннєвого матеріалу.