Рігідіпорус мікропорус

Рігідіпорус мікропорус (Rigidiporus microporus) — це небезпечний базидіальний гриб, що належить до родини Мерулієвих. В системі грибів він класифікується як руйнівник деревини, здатний паразитувати на живих кореневих системах.

Плодові тіла цього гриба мають жорстку текстуру та характерну пористу поверхню, що дозволяє легко ідентифікувати його під час огляду прикореневої зони дерев.

Біологічно гриб поширюється через міцелій, що живе в ґрунті, та ризоморфні структури, які дозволяють йому проникати до коренів здорових рослин від вже уражених джерел.

Вид є спеціалізованим патогеном, адаптованим до умов тропічних лісів та промислових насаджень, де він може зберігатися в ґрунті тривалий час.

Мікроскопічні ознаки включають септований міцелій та дрібні пори в гіменофорі плодового тіла, що є головною морфологічною відмінністю даного виду.

Найбільшої шкоди цей патоген завдає гевеї бразильській, викликаючи у неї білу кореневу гниль, яка часто призводить до загибелі молодих та дорослих дерев.

Ураження починається з дрібних бічних коренів, поступово поширюючись на стрижневий корінь, що порушує живлення та водопостачання рослини.

Гриб руйнує лігнін та целюлозу в деревині кореня, через що тканина стає світлою, розщеплюється на волокна і втрачає свою механічну міцність.

Пошкоджені дерева стають надзвичайно вразливими до вивалювання вітром, а їхня продуктивність різко падає задовго до повної загибелі.

Збитки мають системний характер, оскільки гриб створює осередки зараження, які поступово охоплюють цілі сектори плантацій через контакти коренів.

Першим зовнішнім проявом інфекції є хлороз листя та затримка росту дерева, що викликано критичним пошкодженням кореневої системи.

При огляді основи стовбура та головних коренів можна помітити білі або світло-бежеві гіфи гриба, які щільно обплітають кору кореня.

На пізніх етапах хвороби на поверхні ґрунту біля стовбура або безпосередньо на корінні утворюються багаторічні плодові тіла гриба оранжево-коричневого кольору.

Деревина уражених коренів виглядає білястою, вона м'яка на дотик і легко розділяється на окремі волокна під час механічного впливу.

У хворих рослин спостерігається передчасне скидання листя, а при викопуванні коренів видно їхній некротичний стан та відсутність активних всмоктувальних корінців.

Ефективний контроль починається з ретельної підготовки ділянки перед посадкою, що включає видалення всіх старих пнів та залишків коріння, де патоген може зберігатися роками.

Для локалізації осередків інфекції на діючих плантаціях застосовують траншеї глибиною до одного метра, щоб розірвати шлях фізичного контакту коренів хворих і здорових дерев.

Використання фунгіцидів для обробки ґрунту є менш ефективним, ніж профілактичні заходи та використання біологічних препаратів, що містять антагоністичні гриби.

Селекція та висаджування стійких до гнилі сортів є найперспективнішим напрямком у боротьбі з цим захворюванням у промислових масштабах.

• Санітарна рубка уражених дерев.
• Контроль рівня вологості ґрунту.
• Моніторинг стану насаджень двічі на рік.