Рисовий тарсонемідовий кліщ

Рисовий тарсонемідовий кліщ (Steneotarsonemus spinki) — це мікроскопічний шкідник, що належить до родини Tarsonemidae. Він має розміри менше 0,3 мм, тому виявити його неозброєним оком у полі практично неможливо.

Тіло кліща видовжене, від прозорого до жовтуватого відтінку. Його життєвий цикл включає стадії яйця, личинки, протонімфи та дорослої особини. За сприятливих умов розвиток одного покоління триває всього близько тижня.

Цей вид надає перевагу прихованим місцям існування, оселяючись у пазухах листків та під піхвами стебел рису. Саме там кліщі харчуються клітинним соком, активно розмножуючись при підвищеній вологості.

Розмноження кліща відбувається надзвичайно швидко. Температурний режим у поєднанні з високою вологістю повітря сприяє різкому збільшенню популяції шкідника на ранніх етапах вегетації культури.

Шкідник поширюється вітром, поливною водою, а також разом із насіннєвим матеріалом. Через свої мініатюрні розміри він легко переноситься на великі відстані, створюючи нові осередки зараження.

Основною кормовою базою для Steneotarsonemus spinki є культурний рис. Кліщ пошкоджує молоді листки, стебла та метилки, висмоктуючи поживні речовини з рослинних клітин.

Слина кліща містить ферменти, що спричиняють токсичну дію на рослину. Це призводить до порушення фізіологічних процесів, зокрема фотосинтезу, що істотно знижує загальну продуктивність посівів.

Пошкодження метилок призводить до їхнього недорозвинення. Часто вони не можуть повністю вийти з піхви листка, що спричиняє стерильність колосків і формування порожнього зерна.

Крім прямої шкоди, кліщ є активним переносником патогенних бактерій та грибів. Мікротравми, які він наносить, слугують вхідними воротами для бактеріальної гнилі піхви листка.

Внаслідок масового розмноження кліща посіви можуть втратити до половини очікуваного врожаю. Окрім кількісних втрат, знижується і якість зібраного зерна, яке стає непридатним для тривалого зберігання.

Першими ознаками ураження є дрібні коричневі плями на листках. Згодом ці плями зливаються, формуючи некротичні смуги, що негативно впливає на загальний стан рослини.

Характерним симптомом є деформація флагового листка та затримка росту стебла. Рослини виглядають кволими та мають ознаки пригнічення порівняно зі здоровими екземплярами.

Пошкоджені метилки мають нетиповий коричневий колір і часто виглядають скрученими. Це супроводжується «пустозерністю», коли значна частина колосків не містить зерна.

На поверхні пошкоджених частин рослин часто розвивається сажистий грибок, що надає посівам темного, ніби обпаленого або брудного вигляду через продукти виділення кліща.

• Поява коричневих плям на листкових пластинках.
• Деформація та скручування верхівкових листків.
• Недорозвиненість та затримка виходу метилки.
• Пустозерність колосків.
• Загальне пригнічення росту та карликовість.

Основним заходом боротьби є використання стійких до шкідника сортів. Важливо ретельно проводити прибирання рослинних решток, щоб знищити місця зимівлі кліща.

Агротехнічний контроль передбачає збалансоване внесення добрив, оскільки надлишок азоту сприяє утворенню ніжних тканин, які стають легкою здобиччю для шкідника.

Хімічний захист передбачає застосування системних акарицидів. Обробки потрібно проводити вчасно, до фази масового цвітіння, оскільки потім кліщі стають менш доступними для препаратів.

Фитосанітарний контроль включає перевірку насіннєвого матеріалу на наявність зараженості. Використання здорового насіння — це фундаментальна основа профілактики розповсюдження кліща.

Моніторинг із використанням лабораторних методів дозволяє вчасно виявити вогнище зараження. Це дає можливість провести точкову обробку та попередити поширення шкідника на всю площу поля.