Ріжки житні

Збудником хвороби є сумчастий гриб Claviceps purpurea, який належить до царства Гриби, роду Claviceps. Це спеціалізований паразит, що вражає зав'язі злакових рослин.

У циклі розвитку гриб утворює склероції — тверді темно-фіолетові утворення, відомі як «ріжки». Вони заміщують зерно в колосі та містять небезпечні алкалоїди.

Первинне зараження відбувається навесні: склероції проростають, утворюючи плодові тіла зі спорами, які переносяться вітром на квітки злаків.

Вторинне зараження здійснюється конідіями, які утворюються в краплях «медвяної роси». Ця рідина приваблює комах, які переносять інфекцію на здорові рослини.

Гриб паразитує всередині квіткових лусок, повністю витісняючи розвиток нормальної зернівки, внаслідок чого формується лише грибниця (склероцій).

Ріжки вражають широкий спектр культурних злаків: жито, пшеницю, ячмінь, овес та просо. Жито є найбільш чутливою культурою до цього захворювання.

Дикорослі злаки, такі як пирій, костриця, тимофіївка та лисохвіст, виступають резерваторами інфекції, дозволяючи грибу виживати поза межами посівів.

Шкодочинність полягає у зниженні маси врожаю та неможливості використання зерна в харчовій промисловості через токсичність склероціїв.

Наявність алкалоїдів у борошні може викликати отруєння людей та тварин, відоме як ерготизм, що супроводжується важкими симптомами.

Заражені партії зерна потребують дорогого очищення, що знижує рентабельність виробництва та обмежує ринки збуту для агропідприємств.

Найбільш вразливою фазою розвитку злаків для інфекції є період цвітіння, коли квіткові луски відкриті і спори можуть легко проникнути всередину.

Прохолодна та волога погода під час цвітіння сприяє масовому проростанню склероціїв та поширенню конідій, що призводить до спалахів хвороби.

Поява «медвяної роси» спостерігається зазвичай через два тижні після зараження, що вказує на активну стадію поширення спор у посіві.

До моменту повного дозрівання культури склероції стають твердими і випадають у ґрунт, де перебувають у стані спокою до наступного сезону.

Розтягнутий період цвітіння, спричинений погодними умовами, значно підвищує ймовірність масштабного зараження всього поля.

Першою ознакою є виділення липкої крапельної рідини — «медвяної роси», яка з'являється на колосках після ураження зав'язі патогеном.

Згодом на місці зерна з'являються темно-фіолетові або чорні вирости, що виступають із колосків, які називають ріжками.

Заражений колос виглядає менш виконаним, а іноді склероції повністю заміщують зерно, що добре помітно при візуальному огляді.

Уражені посіви можуть видавати характерний запах, пов'язаний із процесом виділення солодкого ексудату під час розвитку грибниці.

• Поява солодких крапель на колосках.
• Наявність темних склероціїв (ріжків) у колоссі.
• Порожні або менш виповнені зернівки.
• Наявність домішок чорного кольору в зерновому воросі.

Головний метод захисту — використання лише очищеного від склероціїв насіннєвого матеріалу, що мінімізує ризик занесення інфекції на поле.

Дотримання сівозміни є критичним заходом, оскільки склероції зберігають життєздатність у ґрунті протягом одного, рідше двох років.

Якісна глибока оранка ґрунту дозволяє загорнути склероції на таку глибину, з якої вони не можуть прорости навесні під час цвітіння культур.

Необхідно боротися з бур'янами, особливо дикими злаками, які ростуть на краях полів та в смугах відчуження, де накопичується інфекція.

Своєчасне скошування крайових смуг поля, де розвиток хвороби інтенсивніший, допомагає запобігти розсіюванню спор по всій площі посіву.