Ріжки злаків

Ріжки злаків (Claviceps purpurea) — це паразитичний гриб, що належить до класу Аскоміцети. Він є збудником небезпечного захворювання, відомого як ріжки (або ерготизм у тварин та людей).

Морфологічно гриб представлений щільними сплетіннями гіф — склероціями, які мають вигляд темно-фіолетових або чорних ріжків, що заміщують зерно в колосі.

Біологічний цикл включає фазу утворення строми з перитеціями, з яких навесні розлітаються аскоспори, що заражають квітки злаків.

Безостатеве розмноження відбувається за допомогою конідій, які переносяться краплями «медвяної роси» на сусідні здорові квітки за допомогою вітру або комах.

Склероції містять алкалоїди, що є токсичними речовинами, здатними викликати важкі отруєння при споживанні зараженого зерна в їжу або як корму.

Гриб вражає жито, пшеницю, ячмінь, овес та багато дикорослих злакових трав. Найбільш схильною до ураження культурою є жито через особливості будови його квітки.

Шкодочинність полягає в прямому зниженні врожаю зернових, оскільки замість повноцінного зерна формується неїстівний склероцій.

Головна небезпека — токсичність продукції. Зерно, що містить ріжки, стає непридатним для переробки на борошно, оскільки алкалоїди зберігають активність навіть після термічної обробки.

Знижуються посівні якості насіння, що призводить до прорідження посівів та поширення інфекції на наступні сезони.

Економічні збитки також включають витрати на очищення та калібрування партій зерна, щоб відповідати суворим стандартам якості.

Зараження відбувається виключно під час цвітіння культур, коли рильця залишаються відкритими для проникнення спор патогену.

Сприятливими умовами для розвитку є прохолодна та волога погода. Висока вологість під час колосіння різко підвищує ймовірність масового зараження посівів.

Тривалі дощі під час цвітіння подовжують період, коли квітки залишаються вразливими, що створює ідеальне середовище для проростання спор.

Оптимальна температура для розвитку гриба коливається від +15 до +25 градусів за Цельсія.

У суху погоду період цвітіння проходить швидше, що обмежує шанси гриба на успішне проникнення в зав'язь зернівки.

Першим симптомом є поява «медвяної роси» — липкої солодкої рідини, що виступає з інфікованих колосків та привертає комах.

Пізніше на місці зерна формуються чітко помітні темно-фіолетові вирости (ріжки), які виступають над лусочками колоса.

При огляді поля можна побачити колосья з аномально великими, викривленими зернівками-склероціями.

Уражені колоски можуть мати менш інтенсивний розвиток, а при сильному зараженні спостерігається часткова стерильність колосу.

Під час збирання врожаю ріжки легко осипаються, що можна помітити за наявністю темних частинок на ґрунті або в зерновому воросі.

Використання чистого від домішок посівного матеріалу є ключовим заходом для запобігання поширенню інфекції на нові площі.

Сівозміна з використанням культур, що не уражаються ріжками, дозволяє розірвати цикл розвитку гриба в ґрунті.

Глибока оранка допомагає загорнути склероції на глибину, з якої вони не можуть прорости, що суттєво зменшує інфекційний запас.

Боротьба з бур'янами, що належать до родини злакових, на краях полів знижує кількість природних резервуарів для хвороби.

Застосування фунгіцидів під час цвітіння у зонах високого ризику дозволяє зменшити відсоток уражених колосків та підвищити товарність врожаю.