Ризопус рисовий

Морфологічно гриб характеризується розвитком потужного, повітряного міцелію, який утворює пухнасті колонії. Спочатку вони мають білий колір, але з утворенням спорангіїв стають темно-сірими або майже чорними.

Критичною особливістю Rhizopus oryzae є його здатність до надзвичайно швидкого поширення за допомогою легких спор, які переносяться вітром на великі відстані та осідають на поверхні рослин.

Розвиток гриба напряму залежить від кліматичних факторів. Він віддає перевагу високим температурам, тому найчастіше спалахи захворювання фіксуються влітку або в умовах погано вентильованих сховищ.

Гриб здатний виживати у несприятливих умовах завдяки утворенню стійких зигоспор, що дозволяє йому роками перебувати в ґрунті або на рештках рослин, чекаючи на відповідний субстрат.

Хоча назва вказує на рис, патоген вражає широке коло рослин: зернові, бобові, овочеві культури та навіть фрукти. Основна шкода виникає внаслідок виділення ферментів, що руйнують клітинні стінки.

Під час проростання насіння ризопус викликає «пліснявіння», яке блокує дихання зародка і призводить до зниження схожості або загибелі проростків відразу після появи над поверхнею ґрунту.

При ураженні плодів овочів виникає мокра гниль. Тканини швидко втрачають свою структуру, стають м'якими, водянистими та непридатними для споживання або подальшої переробки.

Зерно, заражене цим грибом у процесі зберігання, втрачає поживну цінність і стає джерелом поширення вторинних інфекцій у всьому бурті зерна завдяки високій активності спор.

Ураження кореневої системи дорослих рослин призводить до затримки росту, хлорозу листя та загального пригнічення культури, що суттєво знижує майбутню врожайність.

Візуально хвороба проявляється появою густого білого пухнастого нальоту на місці зараження. Цей наліт поступово охоплює всю поверхню органу рослини.

Через деякий час на міцелії з'являються численні чорні крапки — це спорангії гриба, що містять масу спор. Їх поява свідчить про перехід патогена до фази активного розмноження.

Тканини рослин, уражені ризопусом, швидко змінюють колір на бурий або темно-коричневий, стаючи слизькими на дотик при розвитку вторинної бактеріальної флори.

На ранніх етапах розвитку насіння в ґрунті можна помітити затримку появи сходів. При викопуванні таких насінин виявляється їхнє повне розкладання або густий грибний наліт.

У сховищах характерною ознакою є затхлий, кислуватий запах, що поширюється від осередку зараження, навіть якщо зовні плоди ще виглядають цілими.

Боротьба з патогеном базується на профілактиці. Найважливішим етапом є дотримання режиму вологості під час збирання та сушіння зерна, щоб запобігти розвитку грибниці.

Необхідно проводити глибоку оранку для заробки рослинних решток у ґрунт, де вони швидше розкладаються під дією сапрофітних мікроорганізмів, позбавляючи ризопус місця існування.

Використання фунгіцидів для протравлювання насіння перед посівом значно зменшує ризик раннього ураження культури. Важливо обирати препарати з широким спектром дії.

У сховищах слід підтримувати низьку температуру та забезпечувати постійну циркуляцію повітря, щоб не дати спорам прорости та утворити колонії на продукції.

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку інфекції.
• Сортування врожаю перед зберіганням для видалення пошкоджених плодів.
• Дезінфекція складських приміщень і тари перед завантаженням.