Пезикула яблунева

Гриб утворює складну систему інфекційних структур, зокрема апотеції, які розвиваються на відмерлій корі. Ці органи розмноження забезпечують розповсюдження спор за допомогою вітру та вологи.

Міцелій гриба здатний розвиватися як у живих, так і в мертвих тканинах, що дозволяє патогену успішно перезимовувати у саду. Він має високу адаптивність до різних кліматичних умов помірної зони.

Біологічний цикл включає конідіальну стадію, яка активується у теплу та вологу погоду, та статеву стадію, що забезпечує збереження гриба взимку на уражених гілках.

Систематичне положення гриба визначається як факультативний паразит, що часто зустрічається в занедбаних або погано провітрюваних садах з високим рівнем вологості.

Основними культурами, що страждають від цього гриба, є яблуня та груша. Патоген вражає кору стовбурів, гілок та самі плоди, знижуючи врожайність та загальний стан дерев.

Ураження кори призводить до порушення провідних шляхів, що викликає хлороз листя, передчасне його опадання та поступову загибель окремих гілок або всього дерева.

Плоди уражаються переважно перед збиранням урожаю, проте симптоми гнилі часто проявляються вже під час тривалого зберігання в холодильниках, перетворюючи плоди на виразки.

Значні економічні збитки виникають через необхідність вибракування великої кількості продукції, яка стає непридатною для споживання та продажу через розвиток гнилі.

Хвороба має прогресуючий характер, тому без вчасної інтервенції один уражений екземпляр може стати джерелом інфекції для всього плодового насадження.

Первинні ознаки проявляються у вигляді дрібних плям на корі, які з часом розростаються. Уражена тканина стає коричневою, втиснутою та згодом тріскається вздовж країв.

Характерною ознакою є поява на поверхні ураженої кори невеликих подушечок спороношення. У суху погоду вони підсихають, а під час дощу стають яскравими та помітними.

На плодах хвороба ідентифікується за коричневими плямами, які мають чітку концентричну структуру. Центр плями часто світлішає, а навколо утворюється темна зона некрозу.

При розрізі ураженого плоду можна помітити глибоке проникнення грибниці, яка змінює колір м'якоті на коричневий, роблячи її гіркою та непридатною до їжі.

Край виразки на гілках часто обмежений калюсом, що свідчить про спробу дерева захиститися від патогена, проте гриб зазвичай перемагає у цій боротьбі за сприятливих умов.

Головним заходом контролю є санітарна обрізка. Усі гілки з ознаками некрозу необхідно видаляти з захопленням 10–15 см здорової тканини та обов'язково спалювати.

Захист відкритих ран та місць після обрізки є критично важливим. Використання фунгіцидних паст та садова вар запобігають проникненню спор у нові ділянки дерева.

Хімічний контроль передбачає обприскування фунгіцидами у критичні фази розвитку рослин: під час цвітіння та безпосередньо перед збором врожаю для запобігання післязбиральних гнилей.

Підтримання здоров'я саду через оптимізацію крони, що сприяє кращому провітрюванню, суттєво знижує вологість і перешкоджає швидкому розповсюдженню спор патогена.

• Використання стійких до хвороб підщеп та сортів.
• Регулярне внесення мікроелементів для підвищення імунітету дерев.
• Забезпечення належного температурного режиму в сховищах (до 0-2°C).