Пезотум в'язовий

Пезотум в'язовий (лат. Pesotum ulmi) — це безстатева (анаморфна) стадія сумчастих грибів Ophiostoma ulmi та Ophiostoma novo-ulmi. Цей мікроорганізм є основним збудником небезпечного судинного мікозу, відомого як голландська хвороба в'язів.

З погляду систематики належить до відділу Ascomycota. Гриб спеціалізується на колонізації судинної системи дерева, де він виділяє токсини, що руйнують провідні тканини.

Гриб утворює септований міцелій та конідієносці особливого типу, на яких формуються липкі конідії. Саме ця форма дозволяє патогену ефективно розповсюджуватися за допомогою комах-переносників.

Біологічно цей вид є вузькоспеціалізованим паразитом, цикл якого тісно інтегрований з екологією в'язових короїдів (заболонників).

Патоген має складний життєвий цикл, що включає фазу сапротрофного розвитку в мертвій деревині та паразитичного розмноження в судинах живого дерева.

Основними господарями гриба є дерева родини в'язових (Ulmaceae), зокрема види роду Ulmus. Ураження призводить до критичного порушення водного режиму рослини.

Внаслідок життєдіяльності гриба судини заповнюються тилами та продуктами розпаду, що унеможливлює транспортування води від коренів до листя.

Хвороба проявляється у вигляді раптового в'янення крони, некрозу листя та загального ослаблення дерева, яке часто завершується загибеллетю за один-два сезони.

Шкодочинність патогену проявляється не лише у знищенні окремих дерев, але й у випадінні цілих насаджень в лісових масивах та урбаністичних ландшафтах.

Гриб викликає великі втрати серед дерев, що мають екологічну та історичну цінність, особливо в міських паркових зонах.

Активізація інфекційного процесу розпочинається навесні, коли кохи-переносники виходять з місць зимівлі та починають додаткове живлення на молодих пагонах.

Гриб найбільш інтенсивно розвивається в теплу та вологу погоду, коли фізіологічні процеси в дереві стимулюють швидке переміщення спор по судинній системі.

Зимує патоген у вигляді міцелію та спор усередині уражених гілок та стовбурів, де зберігає свою життєздатність навіть при низьких температурах.

Наприкінці літа темпи розвитку міцелію знижуються, але інфекція залишається стабільною до настання повного спокою рослини.

Сезонна динаміка розвитку гриба прямо залежить від активності короїдів, які переносять конідії гриба до нових здорових дерев.

Первинні ознаки ураження включають передчасне пожовтіння листя на окремих гілках («флаговість») та його скручування в розпал вегетаційного сезону.

Діагностика проводиться шляхом аналізу поперечних зрізів гілок, на яких виявляється характерне знебарвлення деревини.

• Темно-коричневі або чорні кільця на річних шарах деревини.
• Радіальні смуги під корою, що вказують на судинний некроз.
• Ознаки діяльності короїдів на стовбурі та під корою.
• Сухість та ламкість уражених частин крони.

У випадках гострого перебігу хвороби дерево може засохнути дуже швидко, часто навіть без вираженого пожовтіння.

Ефективні заходи боротьби базуються на комплексному підході, оскільки вилікувати вже сильно уражене дерево вкрай важко.

Санітарна рубка та видалення хворих дерев є обов'язковими для обмеження поширення патогену в насадженнях.

Важливим є контроль за популяціями комах-переносників (короїдів) шляхом встановлення феромонних пасток та вчасного вивезення деревини.

Ін’єкції фунгіцидів у стовбур є дорогим, але дієвим методом порятунку цінних дерев від раннього інфікування.

Використання стійких до графіозу сортів та клонів в’яза є стратегічно правильним рішенням для оновлення міських зелених насаджень.