Мікосферелла горіхова

Мікосферелла горіхова (Mycosphaerella juglandis) є сумчастим грибом, що викликає серйозні ураження листя та пагонів волоського горіха. Цей патоген належить до родини Mycosphaerellaceae та активно поширюється у вологих умовах.

Життєвий цикл гриба складається з конідіальної стадії та стадії сумчастого спороношення. Взимку гриб перебуває у стані спокою у формі міцелію та плодових тіл на опалому листі, яке залишається в саду після збору врожаю.

Навесні, під час періодів з підвищеною вологістю, гриб починає вивільняти аскоспори, які переносяться повітряними масами. Первинне зараження відбувається при потраплі спор на молоде листя, де вони проростають за наявності краплинної вологи.

Гриб здатний проникати в тканини рослини через продихи або механічні пошкодження поверхні. Подальший розвиток патогена супроводжується активним ростом міцелію в міжклітинному просторі тканин листка.

Систематика цього гриба класифікує його як частину комплексу збудників, що викликають некротичні плямистості на плодових культурах. Його життєздатність прямо пов'язана з наявністю джерел інфекції у вигляді рослинних залишків.

Основною жертвою мікосферелли є волоський горіх (Juglans regia). Хвороба найбільше шкодить листяному апарату, викликаючи його раннє опадання та загальне ослаблення дерева.

Ураження листя призводить до зменшення площі, зайнятої хлорофілом, що негативно впливає на процес фотосинтезу. Це, в свою чергу, знижує накопичення цукрів та інших енергетичних сполук, необхідних для повноцінного розвитку плодів.

При високому рівні зараження гриб переходить на зелені пагони, спричиняючи їх деформацію та відмирання верхівок. Це значно знижує загальну зимостійкість дерева та його продуктивність у наступному році.

Пошкоджені плоди часто виглядають неохайними, мають плямисту поверхню, що знижує їхню комерційну цінність. У деяких випадках спостерігається передчасне висихання плодів, що зменшує вихід якісного ядра.

Загальна шкода від хвороби накопичується роками: ослаблені дерева стають легкою мішенню для інших патогенів та шкідників, що з часом може призвести до повної деградації горіхового насадження.

Перші симптоми зазвичай стають помітними на початку червня. На листках з’являються дрібні коричневі плями, які поступово збільшуються у розмірах, набуваючи бурого забарвлення з темнішою облямівкою.

З часом на поверхні плям формуються мікроскопічні чорні крапки — пікніди гриба. Це є чітким діагностичним ознакою, що дозволяє відрізнити мікосфереллу від інших фізіологічних розладів листя.

Якщо інфекційний тиск високий, плями зливаються в одне велике ураження, яке охоплює всю пластинку листка. Це призводить до скручування та засихання листя, яке опадає раніше терміну.

На пагонах хвороба виглядає як вдавлені темні некротичні зони. Кора в місцях ураження може розтріскуватися, що створює ворота для проникнення вторинної патогенної мікрофлори.

При огляді нижньої сторони листка можна помітити оливковий наліт. Це скупчення конідіального спороношення гриба, за допомогою якого хвороба поширюється протягом усього літа.

Боротьбу з патогеном слід починати з агротехнічних заходів. Найважливішим є прибирання опалого листя восени, оскільки саме в ньому зимує основна маса інфекційного матеріалу.

Використання фунгіцидів є обов'язковим у промислових садах. Перші обприскування мідьвмісними препаратами проводять рано навесні до початку періоду активного росту, щоб знизити первинну інфекцію.

Системні фунгіциди ефективно діють у фазі вегетації. Важливо проводити обробки з урахуванням прогнозу погоди: під час вологої та теплої погоди ризик поширення хвороби зростає в рази.

Регулярна обрізка та формування крони забезпечують циркуляцію повітря всередині дерева, що сприяє швидшому висиханню листя після дощу та перешкоджає розвитку гриба.

• Збір та компостування або спалювання рослинних решток.
• Профілактичне обприскування бордоською сумішшю.
• Застосування фунгіцидів згідно з регламентом вирощування.
• Підтримка загального імунітету саду мінеральними добривами.