Абразії

Термін абразії (лат. Abrasions) у фітопатології описує стан рослин, що виник внаслідок механічного стирання тканин під впливом зовнішніх факторів.

Це не є інфекційним захворюванням, спричиненим патогеном, а належить до категорії абіотичних стресів та механічних пошкоджень.

Діагностика абразій базується на виключенні інфекційного чинника та встановленні факту фізичного контакту з абразивним матеріалом.

Розуміння природи цих пошкоджень є критичним для агронома, оскільки вони часто помилково приймаються за ранні стадії розвитку хвороб.

Вчасне розпізнавання дозволяє уникнути непотрібного використання пестицидів, концентруючись на усуненні фізичних причин стресу.

Найчастіше від абразій страждають наземні органи рослин: листя, стебла та плоди, що мають тонку кутикулу.

Культури, що вирощуються в умовах сильних вітрів або на піщаних ґрунтах, піддаються підвищеному ризику пошкодження епідермісу.

Пошкодження кореневої системи також можливе при неправильному проведенні глибокого розпушування, що негативно впливає на живлення рослини.

Для плодових культур абразії є причиною зниження якості продукції, оскільки пошкоджена шкірка плодів втрачає товарний вигляд.

Зернові культури можуть втрачати частину асиміляційної поверхні листя, що безпосередньо впливає на майбутню врожайність та масу зерна.

Період виникнення абразій збігається з піками вітрової активності та активною механізованою обробкою ґрунту.

Навесні сухі ґрунти легко піддаються ерозії, через що пилові частинки можуть травмувати молоді сходи зернових та технічних культур.

Влітку факторами ризику є град та інтенсивні вітри, які можуть викликати тертя листя одне об одного або об ґрунт.

Сезонність прояву абразій залежить від агротехнічного календаря та погодних умов конкретного регіону вирощування.

Систематичний моніторинг полів після несприятливих погодних явищ дозволяє вчасно виявити масштаби механічних пошкоджень.

Головним симптомом абразій є наявність потертостей, витончення тканин або механічних подряпин на поверхні рослинних органів.

Зони пошкоджень зазвичай мають чіткі межі та не супроводжуються гниттям або іншими проявами життєдіяльності грибів чи бактерій на початкових етапах.

У місцях травмування може відбуватися посилене випаровування вологи, що призводить до локального зів'янення тканин.

• Поверхневі подряпини на плодах.
• Стирання воскового нальоту з поверхні листя.
• Травми країв листкових пластинок.
• Опробковіння місць пошкоджень як реакція захисту.

Пізніше через ці рани в рослину можуть проникати вторинні інфекції, які маскують первинну причину пошкодження.

Основним методом контролю є впровадження захисних технологій обробітку ґрунту, що запобігають його ерозії.

Створення лісосмуг суттєво зменшує швидкість вітру та інтенсивність перенесення твердих часток, що є головним джерелом абразій.

Застосування мульчування дозволяє мінімізувати контакт ґрунтових частинок з вегетативними частинами рослин під час сильних поривів вітру.

Налаштування робочих органів сільськогосподарської техніки допомагає зменшити випадкове механічне пошкодження культур під час догляду.

Використання регуляторів росту та антистресантів допомагає рослинам швидше відновити цілісність тканин після отриманих механічних травм.