Павутиниста плямистість арахісу

Головним симптомом є поява на листі плям неправильної форми, які з часом збільшуються в розмірах та набувають бурого відтінку.

На поверхні плям у вологу погоду можна спостерігати легкий павутинистий наліт, що є міцелієм гриба, який і дав назву цьому захворюванню.

З розвитком інфекції уражені ділянки листа некротизуються, стають ламкими, а при сильному розвитку хвороби листя повністю засихає.

Пожовтіння та передчасне опадання листя — це вторинні ознаки, що свідчать про критичний стан рослини через порушення живлення.

Хвороба може вражати черешки та стебла, викликаючи їхнє деформування та суттєве зниження здатності транспортувати поживні речовини від листя до плодів.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Didymosphaeria arachidicola. Це специфічний патоген, який спеціалізується на ураженні вегетативних частин арахісу культурного.

Життєвий цикл гриба супроводжується утворенням плодових тіл, у яких дозрівають спори. Вони розповсюджуються за допомогою вітру, води та механічним шляхом під час догляду за посівами.

Патоген зберігається у ґрунті на залишках рослин, що перегнили, тому агротехнічна санітарія відіграє ключову роль у стримуванні поширення хвороби.

Розвиток грибниці відбувається в тканинах листа, що призводить до поступового руйнування клітинного метаболізму та зниження інтенсивності фотосинтезу.

Гриб проявляє високу активність протягом усього періоду вегетації арахісу, особливо у фази інтенсивного наростання зеленої маси.

Найкращі умови для розвитку плямистості створюються при підвищеній вологості повітря та помірних температурах навколишнього середовища.

Часті опади, тумани та випадання роси сприяють проростанню спор гриба на поверхні листка, що прискорює процес зараження здорових тканин.

Загущені посіви є зоною підвищеного ризику, оскільки в них створюється специфічний мікроклімат із застоєм вологого повітря.

Несприятливі для арахісу умови, такі як дефіцит сонячного світла або надмірне затінення, послаблюють імунітет рослин перед даною інфекцією.

Періоди з високою вологістю після короткочасної посухи часто провокують спалахи хвороби через ослаблення природних захисних механізмів рослин.

Вплив на врожайність є досить серйозним, оскільки рослина втрачає здатність нормально вегетувати та накопичувати поживні речовини.

Зменшення асиміляційної поверхні листя веде до того, що боби арахісу формуються недорозвиненими, а їхня вага значно знижується.

Хвороба погіршує якісні показники насіння, що робить його непридатним для тривалого зберігання та погіршує посівні якості.

Загальна фізіологічна ослабленість рослин робить їх легшою здобиччю для інших шкідників та патогенів, що мешкають у ґрунті.

Витрати на проведення додаткових обробок фунгицидами суттєво збільшують собівартість вирощування культури, що знижує економічну ефективність.

Основним заходом боротьби є впровадження науково обґрунтованої сівозміни, що перериває ланцюг розвитку патогена у ґрунті.

Після збирання врожаю необхідно провести глибоку оранку поля для швидкого розкладання рослинних залишків, де зберігається гриб.

Застосування сучасних фунгіцидів на початкових етапах появи симптомів дозволяє зупинити поширення хвороби по всьому полю.

• Використання насіння високої якості та перевірених сортів.
• Дотримання просторової ізоляції між полями арахісу.
• Моніторинг полів у періоди найвищого ризику інфекції.

Важливо забезпечити збалансоване живлення рослин мікроелементами, що підвищує природну стійкість арахісу до патогенних грибів.