Мікродохіум білуватий

Цей грибний патоген розвивається всередині тканин рослин-господарів. Він формує спороложа, які є характерною ознакою розмноження цього виду під час спостережень під мікроскопом.

Життєвий цикл патогена тісно пов’язаний з гідротермічним режимом довкілля. Для успішного розвитку та розповсюдження конідій грибу необхідна висока вологість повітря та достатнє зволоження ґрунту.

Гриб зберігається в ґрунті, на насінні та в пожнивних рештках у формі міцелію або хламідоспор. Така здатність до виживання робить його небезпечним джерелом інфекції для майбутніх сезонів.

Наукові дослідження підтверджують, що патоген виявляє високу активність у системах вирощування рису, де постійне затоплення чеків створює ідеальні умови для поширення інфекції.

Основною культурою, на якій паразитує Мікродохіум білуватий, є рис посівний (Oryza sativa). Інфекція викликає ураження всіх вегетативних та генеративних частин рослини.

Хвороба проявляється у вигляді плямистості листків, яка суттєво зменшує фотосинтетичну площу. Це призводить до зниження загальної біомаси рослин та порушення обмінних процесів у тканинах.

Пошкодження стебла та листкових піхов негативно позначається на механічній стійкості рослин, що часто призводить до їх вилягання перед збиранням врожаю, ускладнюючи механізовані роботи.

Найбільшої шкоди завдає ураження волоті, яке призводить до формування щуплого зерна або повної стерильності колосків. Це прямо відображається на показниках врожайності зернової культури.

Окрім втрат врожаю, інфіковане насіння втрачає свої посівні якості. Використання такого матеріалу без належної обробки призводить до випадання сходів та зрідженості посівів на полях.

Ознаки інфекції стають помітними у вигляді невеликих плям коричневого кольору, які з часом висвітлюються в центрі. Навколо плям часто спостерігається темна або бура облямівка.

При підвищеній вологості на плямах з'являється характерний наліт, що складається з маси конідій гриба. Цей наліт може бути білуватого або світло-рожевого відтінку.

Ураження стебел супроводжується появою довгастих плям, що поступово охоплюють тканини по колу, спричиняючи їх некроз. Це призводить до порушення провідності поживних речовин.

При зараженні волоті колоскові луски змінюють забарвлення, стають плямистими або повністю темніють. Зерно в таких колосках виглядає ураженим і має знижену енергію проростання.

Остаточні ознаки хвороби виглядають як передчасне пожовтіння та в'янення рослин, що може охоплювати окремі ділянки поля (осередки), які згодом поширюються на весь посів.

Боротьба з Мікродохіумом повинна починатися з якісної підготовки насіння. Використання системних протруювачів дозволяє знищити інфекцію на початковій стадії та захистити сходи.

Агротехнічний контроль полягає у знищенні рослинних залишків після збору врожаю. Глибока оранка допомагає загорнути інфіковані рештки в глибші шари ґрунту, де гриб швидше гине.

Важливим аспектом є контроль густоти посівів та збалансоване азотне живлення. Надмірне внесення азоту стимулює розвиток вегетативної маси, що підвищує ризик інфекційного вибуху.

Під час вегетації проводять моніторинг посівів рису. При перших симптомах ураження доцільно використовувати фунгіциди з груп стробілуринів або триазолів згідно з регламентом.

Сівозміна є ефективним методом стримування накопичення інфекції. Чергування рису з культурами, які не є господарями для цього гриба, значно знижує інфекційний фон на полі.