Дідімела малини

Збудником захворювання є гриб Leptosphaeria coniothyrium (анаморфа Coniothyrium fuckelii), який відноситься до класу аскоміцетів. Цей фітопатоген вражає стебла малини та ожини, викликаючи їх поступове відмирання.

Патоген зимує у вигляді грибниці, пікнід та перитеціїв на уражених стеблах та залишках рослин. Навесні при підвищенні температури та вологості гриб починає активне спороношення.

Для розвитку інфекції ідеальними умовами є температура повітря від +15°C та наявність крапельної вологи на поверхні пагонів. Спори проникають у тканини через механічні пошкодження та місця прикріплення листків.

Життєвий цикл гриба безпосередньо залежить від фітосанітарного стану плантації. Наявність бур'янів та погана циркуляція повітря значно прискорюють поширення патогену.

Гриб характеризується високою витривалістю і здатністю зберігатися в ґрунті та на рештках рослин протягом тривалого часу, що ускладнює повну ліквідацію хвороби без радикальних заходів.

Хвороба спричиняє утворення некротичних плям на стеблах, які з часом розтріскуються. Це призводить до порушення провідної системи рослини та відмирання пагонів.

Уражені кущі малини втрачають зимостійкість, що призводить до значного вимерзання навіть за помірних морозів. Плодові бруньки на уражених частинах часто гинуть ще до початку цвітіння.

Знижується якість та кількість врожаю, оскільки рослина витрачає всі ресурси на боротьбу з інфекцією. У запущених випадках урожайність падає на 50% і більше.

Стебла стають крихкими та легко ламаються від вітру, що ускладнює догляд за плантацією та проведення збору врожаю.

Загальна вредоносність виражається у швидкому виснаженні малинника, що змушує садівників проводити повне оновлення посадок через кілька років після зараження.

Перші симптоми виявляються в червні у вигляді фіолетово-бурих плям, що виникають навколо вузлів. Згодом ці плями збільшуються, охоплюючи ділянки стебла навколо всієї окружності.

У центрі плям шкірка стає світло-сірою, на ній з'являються дрібні чорні крапки — пікніди. Кора в цих місцях розтріскується, стає шорсткою та відшаровується.

При прогресуванні хвороби верхівки пагонів в'януть, листя передчасно жовтіє та обпадає. Бруньки на уражених ділянках виглядають сухими та не розвиваються.

У вологу погоду на плямах може з'являтися ледь помітний наліт, який є масовим скупченням спор гриба, готових до поширення вітром або водою.

• Пурпурові плями в місцях кріплення листків.
• Розтріскування кори на пагонах поточного року.
• Чорні крапки-пікніди на уражених ділянках.
• Засихання плодових бруньок і гілочок.
• Ламкість стебел під вагою врожаю.

Видалення уражених пагонів безпосередньо після збору врожаю та їх подальше спалювання — головний метод боротьби з інфекцією.

Важливо забезпечити правильну щільність посадки та регулярне проріджування кущів. Не варто зловживати азотними добривами, що стимулюють надмірний ріст м'яких тканин.

Профілактичне обприскування мідьвмісними фунгицидами рано навесні значно знижує інфекційний фон у саду перед початком сезону.

У критичні періоди вегетації рекомендується використовувати системні препарати, які здатні проникати в тканини рослини та зупиняти розвиток міцелію.

Слід боротися зі шкідниками, зокрема з малиновою галицею, оскільки пошкодження, які вона наносить корі, є відкритими воротами для збудника дідімели.