Біла іржа козельців

Життєвий цикл патогена включає утворення зооспорангіїв у великих білих пустулах, які розривають епідерміс листка для вивільнення спор у навколишнє середовище.

Внутрішньотканинний міцелій поширюється в міжклітинниках, висмоктуючи поживні речовини з клітин рослини-господаря, що призводить до її поступового виснаження.

Зимуюча стадія представлена ооспорами, які формуються всередині уражених тканин і здатні витримувати тривалий період несприятливих умов у ґрунті.

Розвиток грибоподібного організму стимулюється затяжними дощами, високою вологістю повітря та помірними температурами, що є критичним для поширення зооспор.

Хвороба завдає шкоди козельцям (трагопогону), соняшнику, салату та іншим декоративним рослинам, спричиняючи зниження енергії росту та пригнічення загального стану.

Пошкодження тканин листків перешкоджає нормальному перебігу фотосинтезу, що безпосередньо впливає на накопичення біомаси та врожайність культур.

Заражені частини рослин стають деформованими, що погіршує товарний вигляд продукції, роблячи її непридатною для реалізації або споживання.

У разі інтенсивного зараження спостерігається передчасне в’янення та відмирання цілих листків, що значно скорочує період вегетації рослин.

Вплив патогена на насінники призводить до формування неповноцінного насіння з низькими показниками схожості та енергії проростання.

Головним діагностичним ознакою є білі, порошисті пустули, які найчастіше локалізуються на нижній поверхні листової пластинки та іноді на стеблах.

З верхнього боку листка в місцях розвитку збудника виникають жовтуваті плями, які з часом можуть темніти через некротичні процеси.

Стебла рослин у місцях ураження можуть значно деформуватися, викривлятися та роздуватися, що є наслідком порушення ростових процесів тканин.

Наліт має вигляд скупчень спор, які легко переносяться вітром на здорові екземпляри при найменшому струсі рослини.

• Наявність білих пустул (спороношення) на листі.
• Хлоротичні плями на верхній стороні листових пластинок.
• Викривлення та потовщення стебел.
• Передчасне засихання уражених органів.

Профілактика починається з ретельного очищення поля від рослинних залишків, де зберігається джерело інфекції у вигляді ооспор.

Дотримання сівозміни є обов’язковим заходом, який дозволяє уникнути накопичення збудника в ґрунті протягом кількох років.

Використання здорового посівного матеріалу та стійких сортів суттєво знижує ризики масового розвитку захворювання на ділянці.

Слід уникати створення умов, за яких волога затримується на поверхні листя, шляхом регулювання густоти посівів та систем поливу.

При виявленні симптомів застосовують фунгіциди з груп феніламідів або контактних препаратів на основі міді для локалізації осередків ураження.