Біла гниль кукурудзи

Цей патоген відрізняється здатністю формувати склероції — чорні утворення, які служать для перенесення несприятливих умов та виживання у ґрунті.

Міцелій гриба характеризується швидким ростом і виділенням специфічних ферментів, які розщеплюють клітинні стінки рослин.

За систематикою гриб входить до родини Sclerotiniaceae, здатної паразитувати на корінні, стеблах та генеративних органах сільськогосподарських культур.

Для ідентифікації патогена в лабораторії використовують методи посіву на поживні середовища, де він утворює характерний білий повітряний міцелій.

Хвороба викликає руйнування тканин нижньої частини стебла, що призводить до швидкої втрати тургору рослиною.

Коренева система уражених рослин буріє і загниває, втрачаючи здатність поглинати воду, що стає критичним у посушливі періоди.

Стебло стає ламким, внутрішня серцевина заповнюється грибницею, що провокує вилягання посівів перед збиранням урожаю.

При ураженні початків спостерігається їх деформація, вкривання білим нальотом та загнивання зерен, що знижує якість зернової маси.

Загальна шкодочинність проявляється у зменшенні врожайності та підвищенні витрат на післязбиральне доопрацювання зерна.

Розвиток патогена найбільш активний у другій половині літа, коли спостерігається висока вологість повітря та ґрунту.

Цикл розвитку включає проростання склероціїв, утворення апотеціїв та вивільнення аскоспор, які переносяться вітром на великі відстані.

Пікові зараження припадають на фази викидання волоті та цвітіння, коли рослини стають більш вразливими до інфекції.

Оптимальні умови — це температура 15–25°C і затяжні дощі, що створюють сприятливе середовище для проростання спор.

Зі зниженням температури восени гриб формує нові склероції, які опадають у ґрунт і забезпечують збереження запасу інфекції.

Основною ознакою зараження є поява білих «ватних» плям на нижніх вузлах стебла, які з часом темніють.

Уражені ділянки стають м’якими, водянистими та мають характерний грибний запах через ферментативну активність патогена.

Всередині порожнистого стебла можна виявити чорні щільні склероції різної форми, які є надійним діагностичним маркером.

Листя поступово жовтіє та в’яне, починаючи з нижніх ярусів, що вказує на припинення живлення з боку кореневої системи.

• Білий пухнастий наліт
• Чорні склероції всередині стебла
• В'янення верхівки
• Розм'якшення тканин стебла
• Загибель кореневої системи

Сівозміна є фундаментальним методом захисту: уникайте розміщення кукурудзи після соняшнику, ріпаку чи бобових.

Якісна оранка ґрунту дозволяє перевернути пласт, заглиблюючи склероції на рівень, де вони не можуть прорости до поверхні.

Вибір стійких гібридів кукурудзи допомагає мінімізувати ризики, хоча імунітет до білої гнилі у культури є обмеженим.

Застосування фунгіцидів під час вегетації є доцільним лише за високого інфекційного фону та прогнозу сприятливої погоди.

Важливо вчасно проводити збирання врожаю, оскільки перестійні посіви значно частіше піддаються загниванню при високій вологості.