Біла гниль цибулевих

Збудником хвороби є гриб Sclerotium cepivorum, який належить до царства Гриби (Fungi) та є вузькоспеціалізованим паразитом рослин родини цибулевих.

Гриб зберігається у ґрунті у вигляді склероціїв — дрібних чорних тіл, які можуть залишатися життєздатними протягом десяти і більше років, чекаючи на появу рослини-господаря.

Коли цибуля або часник ростуть, їхні кореневі виділення стимулюють проростання склероціїв, після чого грибниця проникає в коріння та тканини донця.

Міцелій патогена має вигляд білого пухнастого нальоту. В умовах високої вологості він швидко поширюється, утворюючи нові склероції на поверхні уражених частин рослини.

Цей фітопатоген є надзвичайно небезпечним, оскільки його дуже важко вивести з ґрунту через тривалий період спокою склероціїв.

Біла гниль вражає всі види цибулі (ріпчасту, шалот, порей, батун) та часник. Хвороба викликає загибель рослин як під час росту, так і при зберіганні врожаю.

Пошкоджені рослини в полі мають пригнічений вигляд, їх листя жовтіє та відмирає, а коріння повністю руйнується, що призводить до випадання цілих кущів.

Уражені цибулини стають водянистими та м'якими. Інфекція часто поширюється на здорові цибулини в сховищах під час контакту з хворими екземплярами.

Втрати врожаю можуть сягати 50-80% за умов високої вологості, що робить цей патоген одним з найсерйозніших викликів для фермерів.

Окрім прямої шкоди врожаю, патоген робить ґрунт непридатним для вирощування цибулевих культур на тривалий час, вимагаючи введення суворих карантинних заходів.

Найбільша активність патогена спостерігається при температурі ґрунту від +10°C до +20°C. Прохолодна і волога весна — ідеальний час для зараження.

Пік поширення хвороби часто припадає на кінець весни або початок осені, коли температура повітря знижується до помірних значень, сприяючи розвитку грибниці.

У спекотні літні місяці активність гриба сповільнюється, проте склероції продовжують перебувати в стані спокою, зберігаючи інфекційний потенціал.

Волога погода стимулює розповсюдження міцелію від рослини до рослини, особливо на щільних посадках, де волога затримується довше.

Цикли розвитку гриба тісно пов'язані з температурним режимом ґрунту, що робить прогнозування спалахів хвороби можливим на основі метеорологічних даних.

Первинною ознакою зараження є хлороз листків, що починається з кінчиків. Рослина виглядає хворою і поступово в'яне, навіть при достатньому поливі.

При висмикуванні такої рослини стає помітно, що коріння повністю згнило або відсутнє, а донце вкрите рясним білим нальотом.

Через деякий час на білому нальоті з'являються дрібні чорні крапки — склероції, які є надійним діагностичним маркером білої гнилі.

Цибулина втрачає свою твердість, стає дряблою. При сильному ураженні вона розвалюється на частини або перетворюється на кашоподібну масу.

Ураження часто починається локально — з одного або кількох рослин, створюючи на полі так звані «вогнища» загибелі культури.

Основою контролю є дотримання сівозміни. Не рекомендується повертати цибулю або часник на те саме поле раніше ніж через 6–10 років.

Використання лише здорового, сертифікованого посадкового матеріалу є критично важливим для запобігання занесенню інфекції на нові ділянки.

Впровадження фунгіцидів для обробки ґрунту та протруювання сіянки допомагає знизити ризик зараження в перші фази росту рослини.

Агротехнічні заходи включають покращення дренажу, правильний полив та своєчасне видалення хворих рослин з кореневою системою та грудкою землі.

• Дезінфекція інструментів та техніки після роботи на заражених полях.
• Уникання надмірного внесення азотних добрив, що послаблюють стійкість рослин.
• Контроль бур'янів, які можуть затримувати вологу та сприяти розвитку грибка.