Бінуклеатні ризоктонії

Це факультативні паразити, здатні як до сапротрофного існування на рештках рослин, так і до патогенного впливу за сприятливих умов середовища.

Морфологічно гриб представлений швидкорослим міцелієм, який під мікроскопом має характерні розгалуження під прямим кутом, властиві всім видам ризоктоній.

Визначення виду патогена часто базується на аналізі анастомозних груп, оскільки візуально відрізнити бінуклеатні види від інших родичів без лабораторних досліджень практично неможливо.

Вони поширені повсюдно, проте їхня агресивність сильно варіюється залежно від штаму та стану здоров'я конкретної рослини-господаря.

Основним об'єктом ураження є коренева система та прикоренева частина стебла багатьох сільськогосподарських культур, включаючи зернові та овочеві.

Хвороба призводить до загнивання коріння, що блокує надходження води та мінеральних речовин, викликаючи загальне пригнічення росту рослини.

Ураження молодих проростків часто закінчується їхньою загибеллю, що веде до зрідженості посівів та необхідності пересіву полів.

На дорослих рослинах інфекція проявляється у вигляді некрозів, які можуть охоплювати кореневу шийку, що згодом стає причиною вилягання або передчасного засихання.

Втрати врожаю можуть бути суттєвими, особливо в роки з підвищеною вологістю, коли патоген отримує перевагу над ослабленою культурою.

Пік активності патогена припадає на період проростання насіння та початкові етапи вегетації, коли рослини найбільш вразливі до ґрунтової інфекції.

Волога та помірно прохолодна погода є ідеальними умовами для проростання склероціїв та поширення міцелію у ґрунтовому середовищі.

Гриб зберігається в ґрунті протягом багатьох років, використовуючи склероції як надійний спосіб виживання у несприятливий період.

Механічна обробка ґрунту під час вологого періоду сприяє рознесенню інфекції по полю, що збільшує осередки зараження.

При настанні посушливих періодів активність гриба знижується, проте він залишається в ґрунті, чекаючи на повернення вологи.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді побуріння корінців та підземної частини стебла, що з часом перетворюється на гниль.

Рослини в уражених ділянках часто відстають у рості, набувають блідого відтінку і втрачають тургор навіть при достатньому зволоженні.

На початкових стадіях на коренях можна помітити темно-коричневі плями, які згодом зливаються в суцільні некротичні зони.

У вологих умовах на уражених ділянках може з'являтися ледь помітний білий наліт, що є ознакою інтенсивного розростання міцелію.

• Затримка появи сходів.
• Потемніння основи стебла.
• Відмирання бічних коренів.
• В'янення рослин без видимих ушкоджень листя.

Сівозміна з використанням культур, нечутливих до ризоктоніозу, є ключовим заходом для зменшення інфекційного навантаження на ґрунт.

Протруювання посівного матеріалу фунгіцидами системної дії забезпечує захист на ранніх етапах розвитку, що критично важливо для виживання сходів.

Правильний вибір термінів посіву дозволяє рослинам пройти вразливі фази в умовах, менш сприятливих для розвитку патогена.

Використання біологічних засобів захисту на основі корисних грибів-антагоністів дозволяє контролювати розвиток патогена екологічно безпечними методами.

Дотримання високої агротехнічної культури, включаючи боротьбу з бур'янами та забезпечення оптимального мінерального живлення, підвищує імунітет рослин.