Біполяріоз сої

Збудником біполяріозу сої є недосконалий гриб Bipolaris glycines (син. Helminthosporium glycines), що належить до відділу Ascomycota. Це небезпечний фітопатоген, який спеціалізується на ураженні бобових культур.

Гриб розмножується конідіями, які розносяться вітром, дощем та через техніку на значні відстані. Оптимальні умови для розвитку патогену — температура від +20 до +28°C та підвищена вологість.

Патоген здатен тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті на рослинних рештках, а також у насіннєвому матеріалі, що є ключовим фактором інфекційного навантаження.

Біологічний цикл розвитку гриба включає стадію спокою взимку та активне спороутворення навесні, коли створюються сприятливі гідротермічні умови для зараження молодих рослин.

Визначення патогену зазвичай проводиться методом мікологічного аналізу, де виявляють характерні оливково-чорні конідії з поперечними перегородками, притаманні роду Bipolaris.

Хвороба уражує сою (Glycine max) на всіх стадіях розвитку. Вона найбільш небезпечна в регіонах з частими опадами та вологим літнім періодом, що сприяє швидкому поширенню спороношення.

Листя є основним органом ураження, де гриб викликає утворення плям, що поступово зливаються. Це призводить до передчасного відмирання листкової поверхні та різкого зниження фотосинтезу.

Інфекція переходить на стебла та черешки, спричиняючи некротичні зміни, що обмежують потік поживних речовин до репродуктивних органів рослини.

Ураження бобів грибом веде до формування недорозвиненого насіння, яке стає джерелом внутрішньої інфекції для наступного врожаю.

Загальна шкодочинність проявляється у зниженні маси 1000 насінин, погіршенні біохімічних показників якості зерна та суттєвому зменшенні загального обсягу валового збору сої.

Первинні симптоми проявляються як дрібні коричневі цятки, які згодом розростаються до великих плям неправильної форми з чіткими темно-бурими краями.

У центрі плям, особливо з нижнього боку листка, розвивається темний оксамитовий наліт — це спороношення гриба, що активно поширює інфекцію навколо.

Масове ураження призводить до передчасного скидання листя, що в агрономії часто помилково приймають за природне достигання, проте воно супроводжується некрозом тканин.

Борти бобів можуть вкриватися чорними плямами, що при високій вологості повітря можуть покриватися сірим нальотом грибниці патогену.

Насіння, заражене біполяріозом, втрачає блиск, набуває сіруватого або бурого відтінку і часто має помітні плями, що свідчить про глибоке проникнення міцелію в тканини сім'ядоль.

Система захисту базується на сівозміні з поверненням сої на поле не раніше ніж через 3 роки. Це дозволяє природним чином зменшити популяцію інфекції в ґрунті.

Обов'язковим заходом є якісне протруєння насіння фунгіцидами широкого спектра дії для знищення зовнішньої та внутрішньої інфекції.

Глибока оранка після збирання врожаю сприяє прискоренню мінералізації рослинних решток, у яких гриб Bipolaris glycines зимує і накопичує свій потенціал.

В період активної вегетації проводять обприскування фунгіцидами при перших ознаках хвороби, особливо якщо прогноз погоди вказує на затяжні дощі.

Використання сортів сої з високою польовою стійкістю до плямистостей мінімізує потребу в хімічних обробках та забезпечує стабільність врожайності в несприятливі роки.