Кохліоболюс Міябе

Кохліоболюс Міябе (Cochliobolus miyabeanus) — це небезпечний патогенний гриб, який належить до класу Аскоміцетів. Його анаморфна стадія відома під назвою Bipolaris oryzae.

Гриб є спеціалізованим паразитом, що вражає злакові культури. Він характеризується здатністю до швидкого розмноження конідіями, які переносяться вітром на великі відстані.

Систематичне положення включає приналежність до порядку Pleosporales. Це гетероталічний гриб, здатний до статевого розмноження при утворенні псевдотеціїв на залишках рослин.

Патоген виділяє токсини, що руйнують клітинні мембрани рослини-господаря. Це призводить до швидкої загибелі тканин та появи некротичних плям на уражених органах.

Розвиток гриба відбувається у широкому температурному діапазоні, але найбільш сприятливими є висока вологість повітря та температура близько +28°C.

Головною культурою, що страждає від діяльності цього гриба, є рис. Хвороба відома агрономам як коричнева плямистість листя та зерен рису.

Пошкоджуються всі вегетативні частини рослини: коріння, стебла, листки, а також генеративні органи — волоті.

Втрати врожаю зумовлені зниженням інтенсивності фотосинтезу через ураження листкового апарату та пошкодженням зернівок, що втрачають масу та якість.

Сильне ураження зерна веде до зниження його схожості та енергії проростання, що створює проблеми при висіванні наступного сезону.

Кохліоболюс Міябе також здатний викликати вилягання посівів, що суттєво ускладнює збір врожаю та погіршує технічні характеристики зерна.

Первинні симптоми зараження проявляються як невеликі плями округлої або еліптичної форми з темним центром, що поступово розростаються.

За характерною ознакою плями мають світлий центр та темну облямівку, що часто оточена зоною пожовтіння тканин листка.

За умов високої вологості на поверхні некротичних ділянок з’являється темно-оливковий наліт спороношення гриба, який стає джерелом вторинного зараження.

Пошкодження волотей проявляється у вигляді чорних плям на колосках. Заражене зерно має плямистий вигляд, часто вкрите чорним нальотом міцелію.

На стеблах хвороба виявляється як темно-коричневі штрихи або плями, які можуть оперізувати стебло, викликаючи його відмирання та ламкість.

Стратегія контролю базується на інтегрованому підході, що поєднує фітосанітарні заходи, агротехніку та використання пестицидів.

Використання стійких до гельмінтоспоріозу сортів рису є найбільш ефективним способом зменшення ризиків масштабного ураження посівів.

Важливо проводити ретельне знезараження посівного матеріалу перед сівбою, використовуючи сучасні фунгіцидні протруйники системної дії.

Агротехнічні заходи включають знищення післяжнивних решток, на яких гриб зберігається в зимовий період, та дотримання оптимальних режимів поливу.

• Застосування фунгіцидів у фази виходу в трубку та цвітіння.
• Моніторинг вологості повітря для виявлення періодів ризику.
• Контроль бур'янів, що можуть бути резерватами інфекції.
• Оптимізація мінерального живлення з акцентом на калійні добрива.