Сіра гниль рицини

За систематикою належить до відділу Ascomycota, класу Leotiomycetes. Збудник характеризується здатністю утворювати склероції, які зберігаються в ґрунті до кількох років.

Життєвий цикл включає фази конідіального спороношення. Конідії поширюються повітряними потоками та краплями дощу, потрапляючи на сприйнятливі тканини квіток та коробочок.

Грибу для успішного зараження потрібна висока відносна вологість повітря та помірні температури. За наявності роси або туманів інфекційний процес розвивається надзвичайно швидко.

Патоген активно синтезує ферменти, що руйнують клітинні стінки рослини, сприяючи швидкому поширенню міцелію всередині тканин. Це робить хворобу агресивною та небезпечною для промислових посівів.

Основна шкода від хвороби проявляється у пошкодженні суцвіть (кистей). У разі епіфітотійного розвитку захворювання можна втратити до половини загального врожаю насіння.

Насіння, що розвивається в уражених коробочках, не дозріває, має низьку схожість та низький вміст олії. Уражені плоди стають непридатними для технічної переробки.

Хвороба призводить до передчасного опадання суцвіть, що робить неможливим нормальний збір врожаю механізованим способом. Пошкоджені тканини стають джерелом вторинної інфекції для всього поля.

Слабкі та хворі рослини частіше вилягають, що ускладнює роботу комбайнів. Додатково знижується енергія проростання насіння, що впливає на посівні якості наступного року.

Загальна вредоносність визначається також витратами на проведення додаткових захисних заходів. У вологі роки інфекція може спричинити повну втрату товарного вигляду врожаю.

Візуально хвороба проявляється появою сірого або коричневого нальоту на кистях рицини. Поверхня уражених частин виглядає як заплеснівніла, особливо в умовах вологої погоди.

Первинні симптоми часто виникають на молодих зав'язях. Тканини стають водянистими, втрачають пружність і поступово темніють, набуваючи коричневого забарвлення.

На пізніх стадіях утворення нальоту супроводжується некрозом плодоніжок. Це призводить до того, що коробочки висять на сухих ніжках і легко відламуються при сильному вітрі.

На поверхні зів'ялих частин часто формуються чорні склероції. Вони мають неправильну форму і є основним інфекційним матеріалом для поширення гриба в наступному сезоні.

Характерним запахом уражених рослин є виражений аромат плісняви. Це є прямим підтвердженням активного розмноження Botryotinia ricini в посівах.

Агротехнічний контроль є базовим компонентом захисту. Необхідно уникати загущених посівів, що сприяє кращій вентиляції та швидкому висиханню листя і суцвіть.

Використання сівозміни дозволяє знизити рівень інфекції в ґрунті. Важливо також проводити глибоку зяблеву оранку, що обмежує вихід спор із залишків рослин.

• Вибір сортів з компактними кистями, менш схильними до накопичення вологи.
• Видалення бур'янів, на яких може зберігатися грибкова інфекція.
• Дотримання просторової ізоляції між полями різних років посіву.
• Застосування фунгіцидів на стадії цвітіння при загрозі сильного зволоження.

Моніторинг посівів у фазі бутонізації — критичний момент для прийняття рішень про обробку. Своєчасне виявлення перших вогнищ хвороби дозволяє локалізувати поширення патогена.