Ателія Рольфса

Збудник належить до царства Гриби (Fungi), типу Базидіоміцети (Basidiomycota), роду Ателія. Раніше класифікувався за анаморфною формою як Sclerotium rolfsii.

Це ґрунтовий гриб, який не утворює конідій, а розмножується вегетативно через міцелій та утворення дрібних склероціїв, подібних до зернят.

Склероції мають високу стійкість до несприятливих умов середовища, завдяки чому гриб може зберігатися у ґрунті протягом багатьох років.

Патоген є вкрай поліфагним, здатним уражати сотні видів рослин, що робить його одним із найнебезпечніших ґрунтових фітопатогенів у теплому кліматі.

Характерною рисою для ідентифікації є інтенсивне утворення білої грибниці, яка швидко охоплює прикореневу зону рослини.

До групи ризику входять овочеві культури: томати, перці, баклажани, картопля, а також бобові (квасоля, арахіс) та багато декоративних квітів.

Гриб викликає гниль кореневої шийки, що призводить до швидкого в’янення рослини через неможливість поглинання води та поживних речовин.

В умовах високої вологості гриб швидко поширюється від хворих рослин до здорових сусідів через контакт кореневих систем або через ґрунт.

Молоді рослини та розсада гинуть особливо швидко, часто ще до появи перших візуальних симптомів на надземній частині, через гниття коріння.

При сильному ураженні цілі ділянки поля можуть бути повністю знищені в короткі терміни, особливо в теплицях з високою вологістю.

Для розвитку патогена потрібні високі температури повітря та ґрунту, що коливаються в межах від +25°C до +35°C.

Найбільша активність спостерігається у другій половині літа, коли ґрунт добре прогрітий, а листяний покрив створює затінення.

Волога є каталізатором для проростання склероціїв, тому рясні опади або надмірний полив значно посилюють епіфітотію.

Поширення на значні відстані відбувається з дощовою водою, під час обробітку ґрунту або разом із зараженою розсадою з розплідників.

Гриб успішно зимує у формі склероціїв у глибоких шарах ґрунту та на рештках культурних рослин, що залишилися після збору врожаю.

Первинною ознакою є в’янення листків у спекотні години дня, що спочатку може прийматися за звичайний дефіцит вологи.

При огляді основи стебла можна помітити білий, пухнастий міцелій, який наче огортає стебло у місці стику з ґрунтом.

Навколо хворої рослини у верхньому шарі ґрунту формуються численні дрібні склероції, які спочатку білі, а з часом стають коричневими.

Тканини стебла на рівні ґрунту розм’якшуються, стають водянистими та коричневими, втрачаючи свою опорну функцію.

Рослина виглядає як "зрізана" біля коріння, оскільки міцелій гриба руйнує судинну систему, зупиняючи рух соків.

Ефективним агротехнічним заходом є правильна сівозміна, де зернові культури чергуються з культурами, що вражаються, для розриву циклу розмноження гриба.

Важливо уникати загущення посівів, що дозволяє забезпечити кращу вентиляцію прикореневої зони та швидке підсихання ґрунту.

Видалення та знищення уражених рослин із грудкою землі навколо коренів допоможе запобігти подальшому поширенню склероціїв по ділянці.

Використання біофунгіцидів на основі грибів-антагоністів, таких як Trichoderma, дозволяє стримувати розвиток патогена у ґрунті.

Хімічний контроль складний, тому профілактична обробка ґрунту перед висадкою є пріоритетною стратегією для захисту цінних посадок.