Фузаріозна гниль плодів

Первинні ознаки хвороби виражаються в появі невеликих водянистих плям, які поступово змінюють колір на бурий або темно-коричневий.

Згодом на уражених ділянках розвивається міцеліальний наліт білого або світло-рожевого забарвлення. Це свідчить про активний процес спороутворення гриба.

Плоди втрачають свою форму, стають м'якими та зморшкуватими. Уражена тканина набуває специфічного запаху та гіркого присмаку через активність токсичних продуктів життєдіяльності патогена.

У суниці хвороба вражає як зелені, так і дозріваючі ягоди, що контактують із вологим грунтом або залишками рослин, уражених раніше.

• Поява бурих плям на поверхні.
• Утворення пухкого світлого нальоту.
• Втрата тургору та швидке загнивання.
• Муміфікація ягід при тривалому розвитку.
• Зараження плодів від точки контакту з грунтом.

Збудником цієї хвороби є гриб Gibberella pulicaris, що має анаморфну стадію Fusarium sambucinum. Це небезпечний фітопатоген, здатний тривалий час зберігатися в грунті.

Гриб утворює стійкі структури — хламідоспори, які дозволяють йому переносити несприятливі умови навколишнього середовища, чекаючи на відповідного господаря.

Зараження зазвичай відбувається через пошкоджені тканини плодів. Патоген проникає всередину, де починає активне розмноження, використовуючи поживні речовини плоду для розвитку свого міцелію.

Ріст гриба супроводжується секрецією ферментів, які деградують клітинні мембрани та білки, що призводить до швидкої деструкції м'якоті плодів.

Біологічна активність Gibberella pulicaris значно посилюється при виході на поверхню плоду, де формується активна маса конідій для подальшого поширення інфекції повітряними потоками.

Розвиток Gibberella pulicaris тісно пов'язаний із рівнем вологості. Тривалі періоди дощів або надмірний полив дощуванням створюють сприятливе середовище для поширення інфекції.

Висока температура повітря в поєднанні з вологістю значно прискорює інкубаційний період хвороби, дозволяючи грибу уражати здорові плоди за лічені дні.

Погана вентиляція в густих насадженнях сприяє накопиченню вологи на поверхні плодів, що полегшує проникнення патогена в епідерміс.

Механічні пошкодження, завдані шкідниками або під час збору врожаю, відкривають прямий шлях для грибної інфекції, значно підвищуючи відсоток ураження.

Недотримання норм сівозміни та накопичення рослинних залишків у міжряддях створює базу для первинної інфекції в наступному сезоні.

Фузаріозна гниль завдає величезних збитків сільськогосподарському виробництву, оскільки уражені плоди стають повністю непридатними для реалізації та переробки.

Висока швидкість поширення гнілі в умовах складського зберігання може призвести до втрати цілих партій врожаю за короткий термін.

Окрім прямої шкоди, хвороба послаблює імунну систему рослин, що робить їх більш чутливими до інших патогенів та несприятливих погодних умов.

Продукція, вражена фузаріозом, містить мікотоксини, які є небезпечними для здоров'я людей та тварин, що унеможливлює використання такої продукції навіть на корм.

Зниження якості врожаю негативно позначається на рентабельності господарства, потребуючи додаткових витрат на фунгіциди та очищення ділянок.

Система захисту повинна бути комплексною і включати агротехнічні, профілактичні та хімічні заходи для контролю розповсюдження патогена.

Використання мульчувальних матеріалів, таких як агроволокно або чиста солома, є обов'язковим для ізоляції ягід від вологого грунту.

Важливо своєчасно видаляти уражені плоди та спалювати або видаляти за межі поля рослинні рештки, де може накопичуватися інфекційний матеріал.

Проведення профілактичних обробок фунгіцидами в критичні фази розвитку рослин дозволяє суттєво зменшити ризик спалаху фузаріозної гнилі.

Забезпечення оптимальної дистанції між рослинами для покращення провітрювання є критичним елементом профілактики в умовах інтенсивного вирощування.