Південна склероціальна гниль

Первинні ознаки проявляються у раптовому в'яненні рослин, що спочатку зачіпає нижні листки. Без вчасних заходів ураження швидко поширюється на всю надземну частину рослини.

При огляді прикореневої зони виявляється білий ватоподібний міцелій, що щільно огортає стебло біля самої поверхні ґрунту. Це вірна діагностична ознака активного зараження Athelia rolfsii.

У місцях ураження стебло стає коричневим і м'яким, з часом тканини відмирають. На поверхні міцелію формуються дрібні, спочатку білі, а потім темні (коричневі) склероції розміром з гірчичне зерно.

При ураженні люцерни гниль часто руйнує кореневу шийку, що робить рослину вразливою до будь-яких механічних навантажень. Поля часто виглядають як острівці в'янучих рослин серед здорової вегетації.

У вологу погоду міцелій стає більш помітним, поширюючись навіть по поверхні ґрунту навколо хворої рослини. У суху погоду в'янення прогресує швидше, а міцелій може бути прихованим під шаром ґрунту.

Збудником південної склероціальної гнилі є ґрунтовий патогенний гриб Athelia rolfsii. Це поліфаг, здатний вражати величезну кількість видів рослин, серед яких зернобобові, овочі та багаторічні трави, зокрема люцерна посівна.

Гриб зберігається у ґрунті у вигляді склероціїв, які мають високу стійкість до несприятливих умов середовища. Вони можуть залишатися життєздатними в ґрунті протягом багатьох років, чекаючи на сприятливий момент для проростання.

Розвиток патогену починається з проростання склероціїв і формування активного білого міцелію. Цей міцелій інтенсивно поширюється у верхньому шарі ґрунту і вражає прикореневу зону рослин.

Ферментативна активність гриба дозволяє йому швидко руйнувати тканини стебла та коренів. Це призводить до некрозу і подальшого відмирання життєво важливих провідних судин рослини-господаря.

Біологія гриба тісно пов'язана з температурою ґрунту: оптимальні показники для розвитку лежать у межах +25...+35°C. Саме через це хвороба найбільш агресивна в умовах спекотного літа.

Хвороба найбільш інтенсивно розвивається при поєднанні високої температури повітря та вологості ґрунту. Це ідеальні умови для поширення грибниці від однієї рослини до іншої.

Загущені посіви створюють мікроклімат, що сприяє накопиченню вологи біля основи стебел, що значно полегшує проникнення гриба в тканини. Це часто спостерігається у густих травостоях люцерни.

Наявність у ґрунті залишків неперегнилих рослинних решток забезпечує гриб поживним субстратом для інтенсивного розмноження. Чим більше органіки, тим активніше розростається патоген.

Недотримання сівозміни, коли на поле повертаються чутливі до хвороби культури, призводить до накопичення інфекційного навантаження у ґрунті до критичних значень.

Порушення дренажу та застій води також є стимулюючими факторами. Поширення склероціїв здійснюється під час обробітку ґрунту технікою, а також через поливну воду чи перенесення ґрунту з взуттям.

Південна склероціальна гниль є однією з найбільш руйнівних хвороб, здатних знищити більшу частину врожаю за короткий час. Втрати продукції можуть бути катастрофічними для агропідприємств.

Через неможливість повної ліквідації склероціїв у ґрунті поля стають «хворими» на довгі роки, що обмежує вибір культур для вирощування. Це вимагає дорогої зміни структури посівів.

Ураження люцерни призводить до передчасного випадання рослин, що змушує фермерів передчасно переорювати поля, які ще могли б давати врожай протягом кількох років.

Патоген також знижує якість отриманого корму. Заражена маса може бути токсичною або неїстівною для тварин, що додатково збільшує економічні збитки господарства.

При зберіганні врожаю інфікований матеріал стає джерелом вторинного зараження інших партій продукції, що веде до втрат вже на етапі післязбиральної обробки.

Основою захисту є грамотна сівозміна з перервою у 3–4 роки, протягом яких вирощуються стійкі культури (злакові). Це критично важливо для виснаження запасів склероціїв у ґрунті.

Глибокий обробіток ґрунту з обертанням пласта дозволяє перемістити склероції на глибину, де вони втрачають можливість проростати та інфікувати молоді паростки культурних рослин.

Важливо забезпечити добрий дренаж поля та уникати надмірного поливу, що створює сприятливі умови для патогену. Важливо вчасно видаляти бур'яни, які можуть бути резерваторами інфекції.

Використання біопрепаратів, таких як Trichoderma, дозволяє активно конкурувати з патогеном у ґрунті та обмежувати поширення його міцелію навколо здорових кореневих систем.

Дотримання фітосанітарного режиму при роботі з технікою, що працювала на заражених полях, запобігає розповсюдженню інфекції на чисті ділянки вашого господарства.