Аспергіл жовтий

Аспергіл жовтий (Aspergillus flavus) — це гриб з роду Aspergillus, що належить до відділу Ascomycota. Він є типовим представником сапротрофних мікроорганізмів, здатних ставати факультативними паразитами.

Гриб утворює пухкий міцелій, на якому розвиваються численні конідієносці з ланцюжками жовто-зелених спор. Завдяки цій забарвленості колоній гриб отримав свою назву.

Біологічною особливістю виду є його висока пластичність та здатність синтезувати вторинні метаболіти, зокрема небезпечні мікотоксини — афлатоксини.

Патоген має високу стійкість до несприятливих умов середовища, перезимовуючи у ґрунті або на рослинних рештках у вигляді спорових структур та міцелію.

У природі Aspergillus flavus відіграє роль редуцента, розкладаючи органічну речовину, проте в сільському господарстві він вважається небезпечним контамінантом продукції.

Гриб вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема кукурудзу, арахіс, бавовник, сою та різноманітні горіхи. Пошкодження зазвичай відбувається під час дозрівання в полі або в процесі зберігання.

Ураження насіння призводить до втрати схожості та глибокого зниження поживної цінності кормових та харчових продуктів.

Основним економічним збитком є неможливість реалізації зараженого врожаю через перевищення гранично допустимих рівнів афлатоксинів у продукції.

Патоген також провокує розвиток гнилей насіння, що значно ускладнює післязбиральну обробку та призводить до псування значних партій товарного зерна.

Активність гриба часто тісно пов’язана з пошкодженнями рослин шкідниками, такими як совки, що відкривають шлях для проникнення інфекції всередину насіння.

Найбільша активність патогена спостерігається за умов високих температур та вологості. Оптимальні умови розвитку становлять +30...+37°C.

Поширення спор здійснюється повітряно-крапельним шляхом, комахами або разом із ґрунтовим пилом під час проведення польових робіт.

При зберіганні зерна ризик розмноження гриба значно зростає при порушенні температурно-вологісного режиму та недостатній аерації зернової маси.

Критичні періоди включають стадію дозрівання врожаю при настанні теплої та дощової погоди, що сприяє інфікуванню початків та насіннєвих оболонок.

Засуха під час вегетації рослин-господарів також сприяє зараженню, оскільки ослаблені рослини втрачають природний імунітет до грибкової інвазії.

Основним зовнішнім проявом є поява жовтувато-зеленого або оливкового нальоту на насінні або початках кукурудзи, який легко порошить при дотику.

Пошкоджене зерно змінює колір, стає тьмяним, набуває неприємного запаху та часто втрачає свою цілісність через руйнування оболонки.

У зерносховищах ознакою інфекції є місцеве підвищення температури бурту, що свідчить про інтенсивні процеси життєдіяльності гриба.

• Поява пилоподібного нальоту на зерні.
• Зміна кольору насіння на жовто-зелений.
• Наявність затхлого запаху в місцях зберігання.
• Зниження сипучості зернової маси через міцеліальні сплетіння.

При тривалому зберіганні можливе повне перетворення насіння на трухляву масу, вкриту спорами патогена.

Система захисту базується на недопущенні інфікування та створенні несприятливих умов для розвитку мікроміцету.

Важливим етапом є дотримання сівозмін, що дозволяє зменшити запас інфекції у ґрунті та уникнути накопичення патогенів.

Обов'язковим є проведення своєчасного збирання врожаю та швидке доведення вологості зерна до рівня, що виключає розвиток плісняви.

Використання фунгіцидів під час вегетації для захисту від комах-шкідників опосередковано знижує ризик інфікування аспергілом.

У місцях зберігання необхідно проводити дезінфекцію приміщень та використовувати системи активного вентилювання для підтримки стабільного стану зерна.