Аспергільозна гниль ядра

Первинною ознакою ураження є поява на поверхні ядра специфічного пліснявого нальоту, колір якого варіюється від жовтувато-зеленого до оливкового чи бурого.

Тканини ядра стають м'якими, набувають водянистої консистенції та поступово руйнуються, перетворюючись на пухку масу, пронизану грибницею патогена.

При розламуванні ураженого плоду (наприклад, мигдалю) відмічається сильний пліснявий запах, який є характерним індикатором присутності грибів цього роду.

Оболонка плоду часто залишається зовні здоровою, що робить діагностику хвороби на ранніх етапах без розтину плоду досить складною.

На більш пізніх стадіях інфекції ядро може повністю висихати, стаючи крихким і втрачаючи свої споживчі якості.

Збудником захворювання є плісняві гриби роду Aspergillus, зокрема вид Aspergillus flavus. Ці гриби є типовими сапротрофами, які за певних умов стають небезпечними паразитами, уражаючи плоди та насіння сільськогосподарських культур.

Патоген відноситься до групи недосконалих грибів, що активно розмножуються конідіями. Спори гриба дуже легкі та легко переносяться вітром на великі відстані, потрапляючи на поверхню вразливих культур.

Тип хвороби класифікується як інфекційна гниль репродуктивних органів. Гриб здатний виживати у несприятливих умовах завдяки утворенню стійких спор та склероціїв у ґрунті.

Біологічною особливістю Aspergillus є синтез вторинних метаболітів — мікотоксинів (афлатоксинів), які є надзвичайно небезпечними токсичними сполуками для ссавців.

Зараження часто починається ще в садах під час дозрівання плодів, особливо якщо оболонка плода має мікротріщини або пошкоджена шкідниками.

Розвиток гриба інтенсифікується при високих температурах повітря, ідеальний температурний режим для нього становить від +25°C до +35°C.

Висока відносна вологість повітря є критичним фактором для проростання спор та швидкого поширення інфекції всередині тканин плоду.

Шкідники, що пошкоджують цілісність шкірки або шкаралупи плодів, значно підвищують рівень зараженості посівів або насаджень.

Неправильне зберігання врожаю, зокрема підвищена вологість у сховищах та недостатня вентиляція, створюють ідеальне середовище для розвитку плісняви.

Залишки рослинних решток у саду або на полях є постійним джерелом інокуляту, що сприяє циклічному повторенню інфекції в наступних сезонах.

Основна шкода полягає у зниженні товарності продукції. Пошкоджені плоди стають непридатними для харчової промисловості та експорту.

Для таких культур, як мигдаль, аспергільозна гниль є серйозною загрозою, оскільки уражається саме ядро — найбільш цінна частина врожаю.

Наявність афлатоксинів у плодах робить урожай небезпечним для споживання людьми та кормовими тваринами, що призводить до великих економічних збитків.

Захворювання призводить до втрати ваги плодів, зниження енергії проростання насіння та зменшення загальної продуктивності насаджень.

Через швидке поширення гриба в умовах зберігання, одна заражена партія може призвести до псування всього обсягу продукції на складі.

Боротьба зі шкідниками саду є першочерговим завданням, оскільки вони є головними провідниками інфекції всередину плодів.

Необхідно проводити своєчасне прибирання рослинних залишків та муміфікованих плодів з території саду, щоб зменшити запас інфекції.

Після збору врожаю плоди необхідно ретельно просушити до вологості, яка унеможливлює розвиток плісняви, та забезпечити оптимальні умови зберігання.

Використання фунгіцидів, дозволених для використання на даній культурі, дозволяє знизити ризик епіфітотій при сприятливих для гриба погодних умовах.

• Дотримання правил агротехніки та щільність посадки.
• Використання стійких до розтріскування сортів.
• Регулярний огляд врожаю під час збирання.
• Контроль чистоти складських приміщень та тари.
• Оптимізація режимів зберігання (температура, вологість).