Аспергільозна гниль насіння та сходів

Основною ознакою ураження є поява на поверхні насіння, проростків чи молодих рослин пилоподібного нальоту.

Забарвлення цього нальоту варіюється від жовтувато-зеленого до оливкового, що зумовлено масовим утворенням конідій патогена.

Уражене насіння часто втрачає енергію проростання, загниває у ґрунті або дає кволі, деформовані паростки, які швидко відмирають.

На сходах хвороба проявляється некротичними плямами на підсім’ядольному коліні, що призводить до вилягання та повної загибелі сіянців.

Польова картина ураження характеризується значним зрідженням посівів, що особливо небезпечно для таких культур, як нут.

Збудником інфекції є ґрунтовий гриб Aspergillus flavus, який належить до групи умовно-патогенних мікроорганізмів.

Патоген має надзвичайну біологічну пластичність, що дозволяє йому активно розвиватися в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Джерелом первинної інфекції є переважно ґрунт, де гриб може тривалий час зберігатися у вигляді спор та міцелію на рештках рослин.

Значну роль у поширенні хвороби відіграє заражений посівний матеріал, на якому гриб переноситься на нові площі під час посівної.

Окрім шкоди для розвитку рослин, гриб здатний продукувати токсичні метаболіти, відомі як афлатоксини, що знижують якість врожаю.

Оптимальними умовами для розвитку Aspergillus flavus є високі температурні показники, зазвичай у межах +25…+35°C.

Підвищена вологість ґрунту та повітря сприяє швидкому проростанню спор гриба та активному зараженню тканин проростків.

Ризик ураження різко зростає при затримці сходів, коли насіння тривалий час перебуває у несприятливих для швидкого росту умовах.

Недостатня глибина загортання насіння або переущільнення ґрунту створюють умови, що пригнічують рослину, полегшуючи доступ гриба.

Будь-які мікротравми на оболонці насіння, отримані під час збирання або очищення, є прямим шляхом для проникнення інфекції всередину.

Головна шкодочинність полягає у зниженні польової схожості насіння, що призводить до нерівномірних та розріджених посівів.

Хвороба завдає відчутних збитків посівам нуту, призводячи до значних втрат густоти стояння рослин на початкових етапах розвитку.

Навіть ті рослини, що вижили, мають пригнічений вигляд, відстають у рості та розвитку, що неминуче знижує загальну продуктивність поля.

На стадії збирання уражене насіння втрачає свої посівні та товарні якості, стаючи непридатним для тривалого зберігання.

Накопичення мікотоксинів у зерні робить врожай небезпечним для споживання людиною чи тваринами, що знижує його ринкову вартість.

Основним заходом захисту є обов'язкове протруєння насіння високоякісними фунгіцидними препаратами перед посівом.

Важливо забезпечити оптимізацію строків посіву, щоб період проростання припадав на найбільш сприятливі для розвитку культури температури.

Необхідно суворо дотримуватися технології зберігання зерна, забезпечуючи його вологість на рівні не вище 14% для запобігання росту грибів.

Агротехнічні методи, такі як якісний обробіток ґрунту, сприяють швидкому проростанню насіння та зниженню преса інфекції.

• Вибір стійких до патогенів сортів та гібридів.
• Використання лише травмованого посівного матеріалу з високою енергією.
• Забезпечення належної вентиляції в зерносховищах.