Осінній, стійкий до парші (з геном Vm) сорт яблуні. Отриманий у Всеросійському НДІ селекції плодових культур від гібридизації в 1976 році (Антонівка червонобока х SR 0523). Посів насіння проведено в 1977 році, виділення сіянця в еліту — в 1985 році. Автори сорту: Є. М. Седов, З. М. Серова, В. В. Жданов, Ю. І. Хабаров.
У 1989 році сорт прийнятий на Державне випробування, у 1999 році включений до Держреєстру селекційних досягнень, допущених до використання по Центральному регіону.
Дерева помірного росту, з округлою кроною середньої густоти. Основні гілки криві, відходять від стовбура під кутом, близьким до прямого. Кінці гілок спрямовані вгору. Кора на штамбі та основних гілках гладка, сіра. Переважний тип плодових утворень — прості та складні кільчатки.
Пагінці товсті, прямі, округлі в перерізі, коричневого кольору, опушені. Бруньки притиснуті, дрібні, конічні, слабо опушені. Листки середнього розміру, видовжені, яйцевидної форми, довго загострені з винтоподібно скрученою верхівкою, темно-зелені, гладкі, блискучі, з ніжною нервацією. Пластинка листа увігнута, зігнута вниз, слабо опушена. Край листка городчасто-пилчастий, хвилястий. Черешок середньої довжини та товщини, опушений. Прилистки середнього розміру, ланцетні. Плодові бруньки середнього розміру, опушені, видовжені.
Квітки середнього розміру, бутони біло-рожеві, пелюстки — світло-рожеві, зімкнуті, рильце маточки нижче тичинок.
Плоди середнього розміру, одномірні, сильно сплющені (ребристі), з ребристою поверхнею, дещо скошені. Шкірка гладка, суха, блискуча. Основне забарвлення плодів у момент збору зеленовате, а в період споживання — світло-жовте. Покровне забарвлення на більшій частині плоду у вигляді розмитого рум'янцю та смуг червоного кольору. Підшкірні цятки численні, дрібні, зеленуваті, слабопомітні. Плодоніжка середньої довжини та товщини, зігнута, прямо поставлена. Воронка гостроконічна, вузька, зі слабким оржавленням або без нього. Чашечка закрита. Блюдце середнього розміру. Сердечко середнього розміру, цибулинної форми. Камери відкриті, середнього розміру. Підчашова трубка середньої довжини, вузька, мішковидна. Насіння середнього розміру, яйцевидної форми, коричневе.
М'якоть плодів зеленувата, щільна, колюча, соковита, гарного кисло-солодкого смаку, без аромату або зі слабким ароматом. Хімічний склад плодів наступний: сума цукрів — 11,0%, титровані кислоти — 0,80%, аскорбінової кислоти — 16,2 мг/100г, Р-активних речовин — 522 мг/100г, пектинових речовин — 16,4%.
Знімна зрілість плодів настає у другій половині серпня. Споживчий період триває з початку вересня до кінця жовтня.
Перше плодоношення власне дерева сорту Орловський піонер наступило в 1985 році, на 9 рік життя сіянця. У саду первинного сортовивчення на інтеркалярному підщепі 3-3-72 сорт почав плодоносити на 5 рік життя в саду при посадці однолітками. Сорт високоурожайний. У 1991 році отримано максимальний урожай — 494 ц/га. Середня врожайність по цьому сорту — 230 ц/га, а по контрольному сорту Осіннє смугасте — тільки 140 ц/га.
Зимостійкість сорту цілком достатня для вирощування в Середній смузі Росії. У зиму 1986-1987 рр., коли температура повітря опускалася до -32ºС і на поверхні снігу -35ºС, дерева мали слабке підмерзання на 1,0 бала, як і дерева контрольного сорту Осіннє смугасте.
Переваги сорту: імунність до чотирьох з п'яти рас парші, висока врожайність та товарність плодів.
Недоліки сорту: дрібнішання плодів при перевантаженні дерева урожаєм і недостатньо ретельній обрізці.
