Отриманий на Ставропольській дослідній станції садівництва А.І. Середенка від схрещування сортів Ельберта та Грінсборо. Районовано з 1964 р. в Центральній і Передгірній садових зонах Ставропольського краю.
Дерево середньоросле з розкидистою негустою кроною. Лист великий, ланцетоподібний, світло-зелений, край городчастий. Квітка рожева, середнього розміру, блідо-рожевого кольору.
Плоди вищесередньої величини (110-140 г), округлі, трохи сплюснуті з боків. Черевний шов ясно виражений у вигляді неглибокої, але широкої борозенки. Воронка середньої глибини і ширини. Шкірка середньої товщини, що відділяється від м'якоті, світло-жовта з рожевим рум'янцем, який покриває половину поверхні плоду. Опушення слабке, бархатисте. М'якоть слабоволокниста, біла, соковита, ніжна, кисло-солодка, гарного смаку. Кісточка дрібна, яйцеподібна, напіввідокремлювана.
Цвіте в середні терміни, самоплідний. Сорт високоурожайний і скороплідний. Вступає у плодоношення на третій рік посадки в сад. Повне плодоношення настає на 5-6 рік. Урожайність у віці 6-7 років 35-40 кг з дерева. Плоди дозрівають у 3 декаді серпня, одномірні, універсального використання, транспортабельність задовільна. Смак свіжих плодів 4,3 бали, в компотах — 4,4.
Зимостійкість квіткових бруньок і дерева хороші, посухостійкість середня. Сорт відносно стійкий до курчавості листя, клястероспоріозу та борошнистої роси. Віддає перевагу теплим, продувним схилам з родючими, легкими слабокарбонатними вологозабезпеченими ґрунтами.
Переваги: цінується за скороплідність, врожайність, хорошу якість плодів універсального використання, середні розміри дерев і відносну стійкість до хвороб.
Недоліки: висока зав'язуваність плодів, потребує регулярного проріджування. У посушливі роки спостерігається опадання плодів.
