Бірюза

Розмарин «Бірюза» – це вічнозелений кущ із родини глухокропивових, відомий своїми ароматичними властивостями та високою стійкістю до кліматичних умов. Рослина характеризується прямими густооблиственими пагонами, лінійними листками з глянцевою поверхнею зверху і дрібними світло‑блакитними–фіолетовими квітками, які зібрані в пазухах верхніх листків. Цвітіння відбувається з березня по травень, а інколи повторюється восени (вересень‑жовтень).\n\n«Бірюза» відрізняється гарною посухостійкістю і потребує яскравого сонячного світла, однак чутлива до морозів. У помірній зоні рослину зазвичай вирощують у горщиках або кадках, а на зиму розміщують у неопалюваних світлих приміщеннях. Насіння можна посіяти на розсаду в березні‑квітні; сходи з’являються поступово протягом двох місяців, після чого розсаду висаджують у відкритий ґрунт наприкінці травня‑на початку червня. Листя і молоді пагони починають збирати вже з липня‑серпня.\n\nУ кулінарії «Бірюза» використовується як приправа: невелика кількість ароматних листків додають у фруктові салати, гарячі овочеві та м’ясні страви, а також заварюють в чай. Завдяки високому вмісту ефірних олій рослина цінується не тільки як декоративний елемент саду, але і як лікарський засіб, що застосовується в народній медицині та ароматерапії. Стійкість до хвороб і шкідників робить її зручною для вирощування як у саду, так і в домашніх умовах на підвіконні.