На кукурудзу нового врожаю можуть припасти найвідчутніші наслідки логістичних збоїв

Відновлення активності альтернативних напрямків підтримало вересневе пожвавлення експорту агропродукції, однак не усунуло розриву між можливостями великих морських терміналів і менших річкових портів. Про це повідомляє компанія «УкрАгроКонсалт». За даними аналітиків, у вересні експорт агропродукції зріс до 2,17 млн тонн, а відвантаження через дунайські порти наблизилися до 1 млн тонн. Водночас помітно зросла активність румунської Констанци як стратегічного транзитного вузла для українського зерна.

Така переориєнтація демонструє здатність експортерів пристосовувати маршрути до поточних обмежень, але водночас посилює залежність від інфраструктури, рішень регуляторів та доступності суден за межами України. Головним чинником нестабільності залишається безпека судноплавства у західній частині Чорного моря. Поширення атак на комерційні судна поблизу Румунії та Болгарії змінює оцінку ризику не лише для українських портів, а й для всього регіону загалом.

Це безпосередньо позначається на готовності судновласників брати рейси, тарифах воєнного страхування та кінцевій вартості доставки. Фрахт із Рені та Ізмаїла до Александрії в жовтні зріс до 48–58 дол./т, а страхові премії помітно підвищилися. Водночас маршрути через Констанцу й болгарські порти залишаються відносно дешевшими, хоча також подорожчали через загальний попит на альтернативну логістику.

Додатковий тиск формує завантаженість Сулінського каналу: черги, затримки проходження та витрати на простій збільшують загальний логістичний рахунок навіть без нових змін фрахтових ставок. Порівняння напрямків перевезення показує, що економіка експорту визначається не лише ціною рейсу, а й сукупністю ризиків, умов страхування та часу очікування на ключових логістичних вузлах.

Найвідчутніші наслідки таких логістичних збоїв можуть припасти саме на період масового надходження кукурудзи нового врожаю. Подорожчання перевезень і непередбачувані строки відвантаження знижують максимально можливу закупівельну ціну зерна всередині країни, послаблюють маржу виробників і підвищують ризик накопичення запасів та дефіциту місць для зберігання. Стійкість експорту залежатиме від безпечного доступу до Дунаю та ефективного управління чергами.