Фомоз ріпаку

Тип хвороби — це некротичне грибкове ураження, що розвивається системно, поступово захоплюючи всі органи рослини від коріння до стручків.

Гриб здатний тривалий час зберігатися у ґрунті на рослинних рештках, утворюючи пікніди та псевдотеції, що забезпечують його життєздатність в екстремальних умовах.

Зараження часто відбувається ще на початкових етапах розвитку культури, коли спори гриба потрапляють на молоді сходи з ґрунту або інфікованого насіння.

Біологія патогена передбачає активне розмноження під час періодів підвищеної вологості, коли спори легко переносяться краплями дощу на здорові частини рослин.

Перші симптоми фомозу з'являються на сім'ядолях і нижніх листках у вигляді світло-сірих плям, які з часом стають темно-коричневими.

Визначальною ознакою хвороби є наявність дрібних чорних крапок — пікнід, які густо вкривають уражені ділянки листя та стебла, утворюючи характерний візерунок.

На стеблах хвороба проявляється у вигляді некротичного кільця в зоні кореневої шийки, що призводить до відмирання тканин і появи сухої гнилі.

Через руйнування тканин стебла рослини стають ламкими, що часто призводить до їх вилягання під час вітрів або сильних дощів у період дозрівання.

На стручках ураження проявляється як темні видовжені плями, які можуть призводити до передчасного розтріскування стручків і осипання насіння на поле.

Розвитку фомозу сприяє помірна температура повітря від +15°C до +22°C та висока відносна вологість, особливо в осінній період для озимого ріпаку.

Затяжні дощі в період формування розети створюють ідеальне середовище для поширення спор з ґрунту на нижні листки, що стає стартом епіфітотії.

Загущені посіви створюють умови підвищеної вологості в приземному шарі, що значно прискорює процес зараження та поширення міцелію гриба.

Наявність механічних пошкоджень від комах-шкідників (наприклад, ріпакового квіткоїда) відкриває «ворота» для проникнення спор всередину рослинних тканин.

Порушення сівозміни, при якому ріпак повертається на поле раніше ніж через 3 роки, сприяє критичному накопиченню інфекції в ґрунті.

Фомоз завдає значних економічних збитків, знижуючи врожайність насіння ріпаку через недорозвиненість стручків та передчасну загибель рослин.

Ураження кореневої шийки порушує живлення та водопостачання рослини, що призводить до значного зниження маси тисячі насінин та вмісту олії.

Через ламкість стебел посіви масово вилягають, що унеможливлює якісне збирання врожаю комбайном та призводить до великих втрат під час жнив.

Хвороба послаблює імунітет рослини, роблячи її більш вразливою до вторинних інфекцій та несприятливих умов зимівлі, що може призвести до повної загибелі посівів.

Погіршуються посівні якості насіння, що робить врожай непридатним для використання як насіннєвий матеріал для наступних посівних сезонів.

Ключовим заходом є використання фунгіцидного протруєння насіння, яке забезпечує захист молодих рослин на етапі проростання від ґрунтової інфекції.

Вирощування стійких до фомозу гібридів ріпаку суттєво знижує ризик ураження навіть за наявності сприятливих для гриба погодних умов.

Важливо дотримуватися сівозміни, розміщуючи ріпак на полях з достатньою ізоляцією від минулорічних посівів цієї культури або інших хрестоцвітих.

Глибока оранка допомагає загорнути інфіковані рештки глибоко в ґрунт, де вони швидше мінералізуються, зменшуючи джерело інфекції на поверхні поля.

• Вчасне обприскування фунгіцидами в фазу розетки.
• Боротьба з бур'янами з родини капустяних.
• Збалансоване живлення для зміцнення імунітету.