Фомоз соняшника

Перші ознаки хвороби з'являються на нижньому листі у вигляді бурих плям, які мають чіткий жовтий ореол, що поступово збільшується в розмірах.

На стеблах хвороба проявляється появою чорних некротичних плям, найчастіше в місцях прикріплення черешків листків до стебла.

Згодом некротичні плями можуть охоплювати значну частину стебла, стаючи сіро-коричневими та виснажливими для провідних пучків рослини.

На поверхні уражених ділянок формуються дрібні чорні пікніди, які можна легко помітити при детальному огляді під час польових обстежень.

В результаті системного ураження стебло стає крихким, що в подальшому призводить до вилягання посівів під дією навіть помірного вітру.

Збудником фомозу є гриб Boeremia heteromorpha (раніше класифікувався як Phoma helianthi), який відноситься до класу дейтероміцетів. Це небезпечний патоген, що вражає всі вегетативні органи культури.

Гриб утворює мікроскопічні плодові тіла — пікніди, в яких розвиваються численні конідії, що слугують основними одиницями розмноження та поширення інфекції в посівах.

Інфекція здатна тривалий час виживати у ґрунті, на залишках рослин та безпосередньо в насінні, що робить її надзвичайно стійкою до несприятливих умов середовища.

Міцелій патогена розвивається в тканинах рослини, поступово руйнуючи паренхіму та судинну систему, що призводить до загального виснаження соняшника.

Розповсюдження гриба відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також через ґрунтові води та механічні пошкодження, завдані під час догляду за посівами.

Розвитку хвороби сприяють висока вологість повітря та помірні температури, які активізують проростання спор гриба на поверхні рослин.

Оптимальними умовами для інфікування є періоди тривалих дощів, що супроводжуються температурою від +20°C до +25°C, що типово для літнього сезону.

Порушення сівозміни, зокрема повернення соняшника на те саме поле раніше ніж через 7 років, призводить до накопичення інфекційного навантаження.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат із застійним вологим повітрям, що значно полегшує проникнення патогена в тканини соняшника.

Наявність бур'янів та падалиці соняшника сприяє резервації збудника хвороби впродовж усього сезону та міжсезоння.

Головна шкода полягає в значному зниженні продуктивності соняшника через передчасне відмирання листя та порушення фізіологічних процесів.

Рослини, уражені фомозом, формують дрібні та легкі кошики, що призводить до суттєвого зменшення ваги тисячі насінин.

Крім валових втрат врожаю, хвороба негативно впливає на якісні показники, зокрема на відсоток вмісту олії в насінні.

Вилягання стебел ускладнює збирання врожаю комбайнами, що зумовлює прямі втрати насіння при проходженні жатки по полю.

Інфекція може переходити на насіння, що знижує його посівні якості та енергію проростання в наступні роки вирощування культури.

Найефективнішим методом захисту є дотримання правильної сівозміни та просторової ізоляції від попередніх посівів соняшника.

Важливим елементом є глибока оранка, що забезпечує швидке розкладання рослинних залишків та зниження рівня інфекційного фону в ґрунті.

Використання стійких до фомозу гібридів значно знижує ризики масового епіфітотійного розвитку хвороби на великих площах.

Обробка насіння фунгіцидами перед посівом захищає молоді сходи від раннього зараження, яке є найбільш небезпечним для розвитку культури.

• Своєчасна боротьба з бур'янами та падалицею соняшника.
• Застосування фунгіцидів у фазу 4–6 пар листків за високого ризику.
• Оптимізація норм висіву для кращого провітрювання посівів.
• Моніторинг стану посівів протягом усієї вегетації.