Фомоз соняшнику

Перші ознаки хвороби з'являються на нижніх листках у вигляді темно-коричневих плям з жовтим ореолом. З часом ці плями збільшуються, охоплюючи велику площу листкової пластини.

Найбільш характерним симптомом є поява темних плям біля місць прикріплення черешків до стебла. Ці плями поступово розростаються і можуть охоплювати стебло по колу.

Тканина ураженого стебла стає крихкою, темніє, і на ній чітко проступають чорні крапки — пікніди гриба, які є джерелом подальшого розповсюдження спор.

Коли інфекція проникає в кошик, спостерігається побуріння його тильного боку. Уражені кошики передчасно засихають, а насіння в них стає щуплим та втрачає масу.

При сильному розвитку хвороби відбувається передчасне в'янення всього стебла, що нерідко призводить до ламкості рослини в прикореневій частині під час негоди.

Збудником фомозу соняшнику є гриб Subplenodomus drobnjacensis (раніше відомий як Phoma macdonaldii). Цей патоген є одним з найбільш поширених захворювань соняшнику у всіх зонах його вирощування.

Мікроорганізм здатен зберігатися в ґрунті та на пожнивних рештках протягом тривалого часу у вигляді пікнід та міцелію. Це робить його надзвичайно стійким до несприятливих факторів середовища.

Первинне зараження зазвичай відбувається навесні, коли спори гриба потрапляють на молоді рослини разом із краплями дощу або потоками повітря. Патоген має широкий діапазон температур для розвитку.

Внутрішня інфекція поширюється за допомогою конідій, які утворюються у великій кількості на уражених тканинах. Це забезпечує швидке поширення хвороби в межах одного поля.

Біологія гриба дозволяє йому уражати тканини соняшнику на різних етапах онтогенезу, що значно ускладнює контроль за розвитком патогена під час вегетації.

Висока вологість повітря та помірні температури в межах 20-25 градусів Цельсія є ідеальними умовами для активного спороношення гриба Subplenodomus drobnjacensis.

Часті дощі та тривалі роси влітку сприяють швидкому проростанню спор та їх потраплянню на здорові органи рослин, що різко підвищує інфекційний фон.

Порушення сівозміни, при якому соняшник повертається на те саме поле раніше, ніж через 6-8 років, є основним фактором накопичення інфекції в ґрунті.

Висока щільність густоти стояння рослин створює замкнуте середовище з підвищеною вологістю, де гриб поширюється з надзвичайно високою швидкістю.

Недостатня агротехнічна підготовка ґрунту, зокрема залишення великої кількості рослинних решток на поверхні поля, полегшує збереження патогена взимку.

Фомоз завдає значної шкоди врожаю через зниження площі фотосинтезуючої поверхні. Листя передчасно відмирає, що обмежує приплив асимілятів до кошика.

Пошкодження судинної системи стебла призводить до порушення водного балансу рослини, внаслідок чого вона швидко втрачає тургор і висихає до настання фізіологічної зрілості.

Ламкість стебел є причиною масового вилягання посівів, що робить механізоване збирання врожаю проблематичним та веде до великих втрат на полі.

Насіння, сформоване на уражених рослинах, характеризується низькою енергією проростання та зниженим вмістом олії, що погіршує товарні та посівні якості.

Сумарні втрати врожаю при епіфітотійному розвитку фомозу можуть варіюватися від 20 до 50 відсотків залежно від фази появи первинних симптомів та погодних умов.

Ключовим заходом контролю є дотримання сівозміни, що дозволяє значно зменшити кількість зимуючого інфекційного матеріалу в ґрунті.

Використання стійких до фомозу гібридів соняшнику є найбільш ефективним способом захисту в умовах підвищеного ризику розвитку хвороби.

Ретельне подрібнення та глибока оранка пожнивних решток сприяють швидкій мінералізації залишків та руйнуванню пікнід гриба.

Хімічний захист передбачає обробку посівів фунгіцидами у фази 4-6 листків та на початку бутонізації для блокування поширення інфекції.

• Використання якісного протруйника насіння для знищення внутрішньої інфекції.
• Своєчасна боротьба з бур'янами для запобігання поширенню гриба на сусідні ділянки.
• Оптимізація норм висіву для уникнення надмірного загущення посівів.