Пертузарії

Це складні організми, що живуть у симбіозі, де грибний компонент забезпечує структуру та захист, використовуючи кору лише як місце для оселення.

Вони належать до класу Lecanoromycetes та характеризуються специфічними плодовими тілами, які заглиблені всередину слані.

Хоча ці гриби не поглинають сік рослини, їх присутність свідчить про зміну мікроклімату на поверхні стовбура, що може бути несприятливим для самого дерева.

Тривале вивчення цих організмів підтверджує їхню роль як індикаторів стану саду та якості навколишнього середовища.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді кіркоподібних нальотів на корі плодових та декоративних порід дерев.

Слань гриба має щільну структуру, часто сірого, білуватого або зеленуватого відтінку, що добре виділяється на фоні темної деревини.

Характерною особливістю є наявність дрібних крапкових утворень — перитеціїв, які виглядають як невеличкі горбки або заглиблення.

При розростанні колонії можуть охоплювати значні ділянки штамба, створюючи суцільний шар, що з часом стає ламким та сухим.

У вологі періоди колір цих утворень стає більш насиченим, що дозволяє легше ідентифікувати гриби під час візуального огляду саду.

Для успішного розвитку пертузарій необхідна висока вологість повітря, яка утримується протягом тривалого часу.

Загущені посадки, де відсутня належна вентиляція крони, створюють ідеальні умови для розмноження спор цих грибів.

Старі сади з великою кількістю відмерлої кори та тріщин є найбільш сприятливим середовищем для формування стійких колоній.

Відсутність регулярного догляду, зокрема обрізки та очищення стовбурів, сприяє накопиченню біомаси епіфітів.

Фактором розвитку також є низька активність ростових процесів самого дерева, що робить кору стабільним субстратом для заселення.

Хоча гриби порядку Pertusariales не є патогенами в прямому значенні, вони перекривають доступ повітря до живих тканин кори.

Під щільним шаром ліхенів створюються сприятливі «кишені» для розвитку шкідливих комах та інших, більш небезпечних грибкових інфекцій.

Порушення нормального газообміну призводить до пригнічення ростових процесів та поступового старіння уражених ділянок дерева.

Наявність грибів знижує товарний вигляд посадкового матеріалу в розсадниках, що є критичним для декоративного садівництва.

Сильне ураження може призвести до розтріскування кори в місцях розвитку та підвищення ризику вторинного інфікування деревини.

Механічне очищення кори від залишків ліхенів є першим та найбільш ефективним кроком у системі захисту саду.

Використання розчинів залізного купоросу під час спокою дерев дозволяє радикально знизити чисельність колоній на штамбах.

Побілка стовбурів вапном з додаванням мідьвмісних препаратів забезпечує тривалий дезінфікуючий ефект протягом вегетації.

Регулярна санітарна та формуюча обрізка допомагає уникнути застою повітря та надмірної тіні, що обмежує поширення грибів.

• Очищення відмерлої кори щітками.
• Обробка фунгіцидами у період спокою.
• Забезпечення провітрювання крони.
• Регулярне внесення мікроелементів.
• Профілактичне вапнування стовбурів.