Пертузарія коралоподібна

Пертузарія коралоподібна (Pertusaria corallina) — це вид накипних лишайників, що зустрічається на корі дерев, а також на скелях. Це не є хворобою в класичному розумінні, а скоріше поселення епіфітної рослинності.

Характерною ознакою є поява на стовбурах щільних білуватих або сірих плям. Поверхня лишайника горбиста, нагадує дрібні корали, що поступово розростаються по площі.

Зазвичай цей організм з'являється на старій корі, де природні процеси оновлення тканин уповільнені. Для молодих дерев з гладкою корою цей вид зазвичай не є типовим мешканцем.

Під шаром лишайника кора може виглядати більш вологою. Проте візуально лишайник майже не змінює структуру деревини, якщо не враховувати зовнішній вигляд стовбура.

Наявність Пертузарії свідчить про старіння дерева або про загальне порушення мікроклімату в саду, де вологість тривалий час залишається підвищеною.

З біологічної точки зору Пертузарія коралоподібна — це симбіоз гриба та водорості. Вона не є паразитом, який висмоктує соки з рослини-господаря.

Тип живлення лишайника — автотрофний, завдяки водоростям, та за рахунок поглинання вологи й мінеральних речовин з повітря і пилу. Кора дерева служить лише опорою.

Рослина-господар не уражається токсинами або ферментами цього організму. Пертузарія не спричиняє загибель клітин кори та не формує виразок або гнильних процесів.

Проте, біологи розглядають масове поширення лишайників як показник "втоми" дерева. Часто саме на ослаблених деревах, які вже мають інші проблеми, лишайники заселяються швидше.

Таким чином, лишайник слід розглядати як епіфітний супутник, а не як збудник хвороби, що вимагає лікування фунгіцидами від інфекцій.

Основним чинником поширення лишайників є висока вологість повітря та погана вентиляція крони дерев. В умовах густих посадок волога випаровується повільно.

Недостатня сонячна інсоляція також сприяє розвитку Пертузарії. Лишайники краще почуваються на затінених сторонах стовбурів, де немає прямих сонячних променів.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі є ідеальним субстратом. У тріщинах накопичується волога та органічні рештки, які сприяють закріпленню спор.

Агротехнічний стан саду має вирішальне значення. Недогляд, відсутність санітарних обрізок та заростання міжрядь створюють сприятливе середовище для розмноження лишайників.

Тривала похмура погода з опадами також стимулює розростання лишайникового покриву на корі плодових дерев.

Пряма шкода для дерева від Пертузарії відсутня, проте існують непрямі негативні наслідки для загального здоров'я насаджень у саду.

Лишайники створюють сприятливе середовище для зимівлі шкідників. Під шаром лишайника часто ховаються щитівки, кліщі та інші комахи, які важко помітити при огляді.

Постійна вологість під шаром лишайника може призвести до підпрівання кори, що полегшує проникнення справжніх інфекційних хвороб — чорного раку або цитоспорозу.

Загальне покриття стовбура лишайниками може трохи ускладнювати нормальне дихання кори, що особливо критично навесні, коли починається інтенсивний рух соків.

Масове поширення лишайників знижує естетичний вигляд саду, що неприпустимо для професійних садових господарств та паркових зон.

Основний спосіб боротьби — це покращення умов вирощування та догляд за корою. Важливо забезпечити правильне формування крони та вентиляцію.

Регулярна санітарна очистка стовбурів відмерлої кори навесні допомагає суттєво зменшити чисельність лишайників у саду.

• Очищення стовбурів дерев щіткою або скребком.
• Побілка вапном для дезінфекції поверхні стовбура.
• Своєчасне обрізання сухих та хворих гілок.
• Використання фунгіцидів на основі міді для обробки.
• Забезпечення оптимального живлення та поливу дерев.

Обприскування розчином залізного або мідного купоросу навесні дозволяє ефективно позбутися лишайників, не пошкоджуючи при цьому дерево.

Важливо пам'ятати, що найкращий захист від лишайників — це підтримання дерева у гарному фізіологічному стані завдяки належній агротехніці.