Пертузарія

Пертузарія (Pertusaria) — це рід лишайників, які часто зустрічаються на стовбурах дерев і можуть бути прийняті за грибкове захворювання кори.

Зовні вони виглядають як світлі, сірі або жовтуваті нарости на поверхні, які мають зернисту або горбисту структуру.

Характерною особливістю є наявність апотеціїв, які виглядають як маленькі точки або поглиблення, що розкидані по всій поверхні талому.

Ураження зазвичай розвивається поступово, покриваючи старі гілки та стовбури, створюючи специфічний «коростяний» ефект на корі.

Хоча лишайник не є паразитом, його надмірне розростання змінює вигляд дерева і може свідчити про занедбаність догляду за насадженнями.

Пертузарієві (Pertusariaceae) — це родина лишайників, які є складними симбіотичними організмами, де гриб співіснує з водоростями.

Це не хвороба у класичному розумінні, оскільки вони не впроваджуються в глибокі тканини дерева для висмоктування поживних речовин.

Грибкова частина лишайника забезпечує кріплення до субстрату, а водорість здійснює фотосинтез, використовуючи світло та вологу.

Розмножується цей організм спорами, які переносяться вітром і легко закріплюються на шорсткій поверхні кори плодових дерев.

Біологічно вони належать до групи епіфітів, які використовують дерево виключно як механічну опору для свого життя.

Найкращі умови для розвитку пертузарії — це висока вологість повітря та недостатня освітленість крони дерева.

Загущені сади, де погано циркулює повітря, стають ідеальним місцем для розмноження цього виду лишайників.

Стара кора з глибокими тріщинами є найкращим субстратом, оскільки вона затримує вологу, необхідну для виживання спорових організмів.

У зонах з чистою екологією лишайники розростаються інтенсивніше, оскільки вони дуже чутливі до промислового забруднення повітря.

Відсутність регулярного догляду, такого як обрізка та очищення стовбурів, сприяє швидкому накопиченню колоній на великих площах.

Основна шкода полягає в тому, що під лишайниками створюється сприятливе середовище для зимівлі шкідників, зокрема щитівок та попелиць.

Постійна волога, яку утримує шар лишайника, може призводити до локального переохолодження кори взимку та її розтріскування.

Надмірне покриття стовбура заважає нормальному диханню кори через чечевички, що негативно впливає на фізіологічні процеси дерева.

Лишайник може приховувати розвиток справжніх грибкових захворювань, які важко помітити на ранніх стадіях під шаром епіфітів.

Загальне ослаблення імунітету дерева через тривале «сусідство» з лишайником робить рослину менш стійкою до інших хвороб та морозів.

Для видалення пертузарії найкраще підходить механічне очищення кори за допомогою скребків або металевих щіток навесні, коли кора волога.

Важливим заходом є регулярна обрізка, що забезпечує доступ сонця та повітря всередину крони, роблячи її непридатною для лишайників.

Ефективним методом захисту є побілка стовбурів сумішшю вапна та мідного купоросу, яка створює несприятливе лужне середовище.

У серйозних випадках рекомендується обприскування дерев розчином залізного купоросу, який випалює лишайники, не завдаючи шкоди деревині.

• Регулярна санітарна обрізка крони.
• Механічне очищення кори скребками.
• Побілка стовбурів вапняним розчином.
• Обробка фунгіцидами на основі міді або заліза.