Моніліальний опік

Першим симптомом є раптове в’янення та засихання квіток, які набувають бурого кольору, проте не опадають і залишаються висіти на гілках.

Згодом ураження поширюється на молоді пагони та листя, що виглядають ніби обпалені вогнем, звідки й пішла назва моніліальний опік.

На пошкодженій корі часто виникають тріщини, через які виділяється камедь, що значно послаблює життєздатність дерева.

При підвищеній вологості на поверхні уражених частин формується сіруватий наліт, який є масовим спороношенням гриба.

У занедбаних випадках уражені гілки поступово відмирають, а інфекція охоплює всю крону, призводячи до передчасного опадання листя.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Monilinia cinerea, який належить до класу Leotiomycetes.

Гриб проводить зиму переважно у формі грибниці в уражених пагонах та муміфікованих плодах, що залишилися на дереві після збору врожаю.

Навесні, за сприятливих умов, на перезимувалих органах утворюється конідіальне спороношення, яке розноситься вітром та комахами.

Інфекція проникає в тканини рослини через квітки під час цвітіння, а також через механічні пошкодження кори та бруньки.

Розвиток патогену супроводжується інтенсивним ростом міцелію, що закупорює провідні судини та спричиняє загибель клітин.

Найкращими умовами для поширення моніліального опіку є прохолодна та волога погода в період цвітіння плодових насаджень.

Тумани, рясна роса та тривалі дощі під час весняної вегетації суттєво підвищують ризик зараження нових ділянок саду.

Температурний режим у межах від +12 до +20 градусів за Цельсієм є оптимальним для активного проростання конідій гриба.

Погана аерація крони, спричинена відсутністю обрізки, створює мікроклімат із високою вологістю, що є ідеальним для розвитку хвороби.

Залишки сухої деревини та муміфіковані плоди є головними джерелами первинного зараження саду в кожному новому сезоні.

Моніліальний опік становить серйозну загрозу для кісточкових та зерняткових культур, особливо він небезпечний для яблуні домашньої.

Захворювання призводить до суттєвого зменшення врожайності внаслідок масової загибелі квіток та плодових бруньок.

Пошкодження скелетних гілок може призвести до повної загибелі дерева за відсутності належних санітарних заходів.

Інфекція знижує імунітет рослини, роблячи її вразливою до вторинних шкідників та інших небезпечних хвороб, таких як чорний рак.

Фінансові втрати обумовлені витратами на хімічні засоби захисту, втратою врожаю та вартістю видалення уражених частин саду.

Основним методом є своєчасна санітарна обрізка: видалення та обов’язкове спалювання всіх в’ялих пагонів із захватом здорової тканини.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами на фазі «зеленого конуса» зменшує запас інфекції ще до початку цвітіння.

Під час цвітіння рекомендовано використання спеціалізованих фунгіцидів, що схвалені для застосування на плодових культурах.

Необхідно суворо дотримуватися агротехніки: регулярно збирати муміфіковані плоди та опале листя, де зберігається гриб.

• Регулярна обрізка крони для покращення провітрювання.
• Знищення комах-шкідників, що переносять спори.
• Застосування якісних фунгіцидів під час весняної обробки.
• Дотримання дистанції між деревами при посадці.