Сіра гниль

Головним симптомом є поява сірого оксамитового нальоту на уражених ділянках, який за сприятливих умов дуже швидко поширюється.

На листі утворюються бурі плями, які з часом розростаються і можуть охоплювати всю поверхню листової пластини.

При ураженні стебел виникає кільцеве загнивання, що призводить до відмирання верхньої частини рослини та її поступового в'янення.

Квіти та бутони при зараженні сірою гниллю вкриваються дрібними темними плямами, після чого стають ослизлими та чорніють.

Плоди (наприклад, у арахісу) в місцях контакту з вологим ґрунтом вкриваються нальотом і швидко перетворюються на м’яку гнилу масу.

Збудником сірої гнилі є гриб Botryotinia fuckeliana, що вражає широкий спектр сільськогосподарських та декоративних культур.

Патоген є поліфагом, здатним жити на живих тканинах та мертвому органічному субстраті, що робить його вкрай живучим у польових та тепличних умовах.

Гриб утворює масу конідій та чорні склероції, які слугують основними джерелами поширення інфекції протягом вегетаційного періоду.

Хвороба вражає велику кількість видів, зокрема арахіс, фуксію, цикламен перський, екзакум споріднений, бровалію величну, клеродендрон Томсона та дзвоники карпатські.

Розвиток патогену починається з проростання спор, які здатні проникати в тканини через продихи, механічні пошкодження або безпосередньо через епідерміс.

Висока вологість повітря є критичним чинником, що сприяє швидкому проростанню спор та розвитку міцелію гриба.

Оптимальна температура для розвитку збудника коливається від +15°C до +22°C, хоча гриб може проявляти активність і в ширшому діапазоні.

Погана вентиляція в закритому ґрунті та густі насадження створюють умови постійного мікроклімату, ідеального для патогену.

Тривале випадання опадів або надмірний полив дощуванням провокують епіфітотійне поширення сірої гнилі по всій площі посівів.

Залишки інфікованих рослин на поверхні ґрунту стають джерелом первинного зараження для молодих паростків у наступному сезоні.

Сіра гниль завдає величезних економічних збитків, знижуючи врожайність та якість продукції як у полі, так і при зберіганні.

Висока інтенсивність розвитку хвороби призводить до випадання рослин на ранніх етапах розвитку, що потребує проведення пересіву.

У декоративному рослинництві уражені квіти втрачають товарний вигляд, що робить їх повністю непридатними для продажу.

Інфекція здатна швидко поширюватися в сховищах, переходячи від хворих екземплярів до здорових, що веде до втрати всього закладеного врожаю.

Гриб виділяє токсичні метаболіти, які пригнічують ріст та розвиток навіть тих частин рослин, що знаходяться далеко від місця зараження.

Основним методом боротьби є впровадження сівозміни, яка розриває цикл розвитку патогену в ґрунті.

Необхідно ретельно збирати та видаляти всі рослинні рештки після закінчення вегетації для зменшення інфекційного навантаження.

Регулювання густоти посівів та проведення регулярного провітрювання теплиць суттєво знижує вологість і стримує хворобу.

Використання фунгіцидів на основі системних діючих речовин дозволяє надійно захистити посіви у критичні фази розвитку.

Біологічний захист з використанням штамів Trichoderma допомагає значно знизити активність гриба в ґрунті та на поверхні рослин.