Антракноз пиляків та маточок суниці

Головною ознакою ураження є зовнішні зміни генеративних органів рослини. На квітках суниці з'являється потемніння, що призводить до відмирання пиляків та маточок, через що запилення стає неможливим.

Квітки набувають коричневого забарвлення, пелюстки передчасно в'януть, а квітконоси часто схиляються до землі. Іноді спостерігається повне засихання суцвіть до моменту формування зав'язі.

При ретельному огляді під збільшувальним склом на уражених ділянках можна помітити ледь помітний сіруватий наліт, що є міцелієм збудника. З часом вогнища ураження розширюються, охоплюючи все суцвіття.

Розвиток інфекції часто спричиняє деформацію зав'язей, якщо вони все ж таки формуються. Плоди стають недорозвиненими, дрібними та втрачають товарну цінність через некротичні плями.

Ураження часто локальне, охоплюючи лише частину квіток у суцвітті, що важливо враховувати при діагностиці захворювання на промислових плантаціях.

Збудником захворювання є гриб з роду Ceratobasidium. Цей патоген належить до класу базидіоміцетів і спеціалізується на ураженні репродуктивних органів ягідних культур у фазі цвітіння.

Патоген успішно зимує в ґрунті та на залишках рослин у вигляді міцелію або склероціїв. Навесні, зі встановленням сприятливої погоди, він активізується та починає поширюватися.

Спори гриба переносяться краплями дощу, поливною водою або вітром, що сприяє швидкому зараженню нових кущів на ділянці суниці.

Гриб володіє високою агресивністю до тканин квітки, використовуючи їх як основне джерело живлення в критичний період розвитку рослини.

Біологічний цикл патогена тісно пов'язаний з вологістю повітря, оскільки для проростання спор обов'язково потрібна наявність вільної вологи на поверхні тканин.

Найважливішим фактором поширення інфекції є підвищена вологість повітря. Тривалі дощі під час цвітіння створюють ідеальні умови для активізації гриба Ceratobasidium.

Оптимальна температура для розвитку патогена становить +15...+22 градуси за Цельсієм. У цих межах інкубаційний період хвороби скорочується до мінімальних значень.

Надмірна загущеність посадок заважає нормальній аерації кущів, що сприяє накопиченню вологи в зоні суцвіть і провокує масові спалахи хвороби.

Поганий дренаж ґрунту та надмірне захоплення азотними добривами, що призводить до надмірного розростання листя, створюють специфічний мікроклімат, зручний для грибних спор.

Порушення правил сівозміни та вирощування чутливих до хвороби сортів на одній ділянці протягом багатьох років сприяє накопиченню інфекційного фону в ґрунті.

Основна шкода від хвороби полягає у критичному зниженні врожайності. Через загибель пиляків та маточок відсутнє запліднення, що призводить до прямої втрати ягід.

У роки з високою вологістю хвороба здатна знищити від 50 до 80% потенційного врожаю, що робить вирощування культури на уражених ділянках збитковим.

Зараження суцвіть значно послаблює енергію росту всієї рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та інших стресових факторів навколишнього середовища.

Якість ягід, що все ж таки встигли зав'язатися, значно погіршується. Вони часто деформовані, нерівномірно дозрівають та мають непривабливий вигляд, що ускладнює їх продаж.

Швидке поширення інфекції на плантації вимагає негайних дій, що збільшує витрати на проведення захисних обробок та догляд за насадженнями.

Головним заходом боротьби є профілактика, яка включає правильну схему висадки розсади, що дозволяє повітрю вільно циркулювати між рядами.

Важливо своєчасно прибирати та утилізувати рослинні залишки, які слугують резервуаром для збереження патогена в зимовий період.

Якщо існує загроза поширення інфекції, рекомендується використовувати фунгіциди системної дії, дозволені для застосування на суниці, дотримуючись регламентів очікування.

Використання лише здорового, сертифікованого посадкового матеріалу дозволяє мінімізувати ризик занесення хвороби на нові ділянки під час закладання ягідника.

Доцільно надавати перевагу сортам, стійким до хвороб, та використовувати мульчування ґрунту, щоб уникнути контакту квіток з вологою поверхнею землі.