Скимнус

Тіло жука овальне, опукле, вкрите густими світлими волосками, що надає йому сіруватого або бурого відтінку. Забарвлення надкрил варіюється від темно-коричневого до чорного кольору.

Личинки скимнуса також відрізняються мініатюрністю. Вони мають видовжену форму тіла і вкриті білим воскоподібним нальотом, через що часто візуально нагадують борошнистих червеців, якими часто харчуються.

Життєвий цикл комахи включає повну трансформацію: яйце, личинка, лялечка та імаго. Самки відкладають яйця поблизу колоній потенційних жертв, що забезпечує личинкам негайний доступ до їжі після виходу.

Незважаючи на систематичну приналежність до хижих комах, у певних агротехнічних умовах або при дисбалансі екосистеми, види роду Scymnus можуть проявляти невластиву їм харчову поведінку або слугувати індикатором перенаселення шкідників.

Основним об'єктом харчування Scymnus pullus є різні види попелиць, кокциди та борошнисті червеці. Найчастіше вони зустрічаються на плодових деревах, ягідних кущах та овочевих культурах закритого ґрунту.

При масовому розмноженні шкідників, якими харчується скимнус, самки відкладають яйця безпосередньо в місця скупчення жертв. Личинки скимнуса відрізняються високою ненажерливістю і здатні знищити значну частину колонії попелиці.

Однак агрономічна проблема полягає в тому, що при різкому скороченні чисельності природних жертв скимнус може змінювати ареал проживання, перемикаючись на молоді пагони культурних рослин.

Шкода проявляється у вигляді пошкодження епідермісу листя та молодих бруньок, що призводить до деформації листкової пластини та сповільнення загального росту культури.

Особливу небезпеку становить пошкодження розсади та молодих саджанців у ранньовесняний період, коли нестача природної кормової бази змушує жуків харчуватися рослинними тканинами.

Активний період розвитку комахи починається зі встановленням стабільних позитивних температур, як правило, наприкінці квітня — травні.

Протягом одного вегетаційного сезону скимнус може давати кілька поколінь, що безпосередньо залежить від температурного режиму регіону та доступності їжі.

Пік активності імаго припадає на першу половину літа, коли спостерігається максимальна концентрація попелиць на овочевих та плодових культурах.

Зимують дорослі особини переважно в підстилці, опалому листі, корі дерев або у поверхневому шарі ґрунту, виходячи з діапаузи з першими теплими днями.

Пізні генерації скимнуса йдуть на зимівлю при зниженні середньодобових температур нижче 10 градусів Цельсія, ховаючись у сховищах до наступної весни.

Присутність комах можна помітити за специфічними восковими виділеннями личинок на нижньому боці листя, які помилково приймають за присутність борошнистого червеця.

Непрямою ознакою є наявність на листі характерних дрібних вигризів по краях, які відрізняються від пошкоджень, що завдаються листогризучими гусеницями.

При уважному огляді під лупою на стеблах рослин можна виявити мініатюрних жуків темного кольору, що активно пересуваються у пошуках їжі.

Про наявність скимнуса також свідчать пошкоджені верхівкові бруньки, які починають скручуватися без видимих слідів інфекційних захворювань.

• Пошкодження країв листкових пластин.
• Скручування молодих пагонів.
• Наявність воскоподібного нальоту на стеблах.
• Сліди екскрементів на поверхні листя.

Для запобігання збиткам рекомендується використання інтегрованої системи захисту рослин, спрямованої на підтримку природного балансу ентомофагів.

При перевищенні порога шкідливості слід застосовувати біологічні препарати на основі бактеріальних культур, які є менш токсичними для корисних комах.

Хімічна обробка повинна проводитися з обережністю; переважно використовувати селективні інсектициди, які впливають точково на конкретних шкідників.

Важливим елементом контролю є видалення бур'янів навколо поля або саду, оскільки вони слугують резерватором для розмноження різних шкідливих організмів.

В умовах закритого ґрунту ефективним методом є моніторинг із використанням феромонних або клейових пасток для раннього виявлення популяції.