Склеросоматиди

За своєю систематикою цей об'єкт належить до ряду Opiliones. Головною морфологічною ознакою є довгі кінцівки, які дозволяють цим істотам швидко пересуватися поверхнею ґрунту та вегетативними частинами рослин. Вони не є комахами, тому їхня біологічна активність суттєво відрізняється від типових шкідників посівів, таких як попелиці чи трипси.

Цикл розвитку склеросоматид тісно пов'язаний із рівнем вологості в ґрунті. Самки відкладають яйця в органічні рештки або безпосередньо в ґрунт. Личинки, що виходять, поступово проходять кілька етапів линяння, стаючи дорослими особинами до середини літа. Саме період підвищеної вологості є піковим для їхнього розмноження та поширення на полях.

Характер шкодочинності проявляється у поїданні молодих пагонів, проте це трапляється переважно при критичній нестачі іншої їжі. Вони не здатні завдати масового знищення врожаю, як спеціалізовані шкідники. Більшою мірою їх можна вважати факультативними шкідниками, чия шкода є незначною порівняно з іншими загрозами, проте їх присутність вимагає моніторингу.

Мережі захисту посівів від склеросоматид базуються на агротехнічних заходах:

• Якісна передпосівна обробка ґрунту для знищення гнізд.
• Регулярне скошування бур'янів по периметру полів, що перериває ланцюг живлення.
• Використання біологічних препаратів, що спрямовані на регулювання чисельності членистоногих.
• Забезпечення оптимального режиму поливу, щоб не створювати середовище з надмірною вологістю.