Соняшникова вогнівка

Імаго — це метелики з розмахом крил до 25 мм. Їхнє забарвлення допомагає маскуватися: передні крила сірувато-коричневі з плямами, задні мають світлий відтінок.

Личинки (гусениці) проходять кілька етапів розвитку, змінюючи колір від блідо-рожевого до темно-бурого. Вони мають чітко виражені поздовжні смуги на тілі.

Лялечки розвиваються в щільних павутинних коконах, зазвичай у ґрунті. Зимують гусениці останнього віку, що дозволяє виду успішно переживати несприятливі умови.

Метелики ведуть нічний спосіб життя. Вони активні під час цвітіння, коли відкладають яйця на кошики соняшнику, забезпечуючи потомство поживним середовищем.

Основною кормовою культурою для цієї групи шкідників є соняшник. Пошкодження зазвичай стосуються генеративних органів рослини — кошиків.

Окрім культурних сортів, міль може розвиватися на дикорослих представниках родини айстрових, що створює постійний резерват інфекції в агроценозах.

Гусениці живляться тканинами квітколожа та насінням. Вони прогризають ходи всередині кошика, повністю знищуючи насіннєвий матеріал всередині каналів.

Шкодочинність полягає у втраті врожаю та суттєвому зниженні олійності насіння. Пошкоджені кошики мають поганий товарний вигляд та низьку масу тисячі насінин.

Пошкоджені рослини швидко піддаються гнильним процесам, оскільки ходи шкідника стають відкритим місцем для проникнення патогенних грибів та бактерій.

Літ імаго починається у фазі початку цвітіння соняшнику. Активність метеликів залежить від температури повітря, яка має бути вищою за +18°C.

Самки відкладають яйця на пелюстки квіток або в обгортки кошиків. Одна генерація розвивається досить швидко, прискорюючись у спекотні періоди літа.

За сезон залежно від регіону розвивається від одного до двох поколінь шкідника. Друге покоління зазвичай найбільш шкодочинне для пізніх посівів.

Зимують гусениці у ґрунті, де вони заляльковуються навесні, коли ґрунт прогрівається до необхідних температур для розвитку лялечки.

Погодні умови з помірною вологістю та високими нічними температурами сприяють масовому розмноженню метеликів, що підвищує ризик епіфітотій на полях.

Типовою ознакою зараження є наявність павутини на поверхні кошика, в якій заплутані екскременти гусениць, що мають вигляд дрібних темних гранул.

При детальному огляді кошика можна помітити обгризені пелюстки та отвори в місцях кріплення насіння, через які гусениці проникають всередину.

Рослини, що зазнали сильного ураження, мають характерний вигляд: кошики виглядають об'їденими, з них може висипатися насіння, змішане з павутинням.

• Павутинні гнізда на квітколожі.
• Темні екскременти всередині кошика.
• Передчасне загнивання кошиків.
• Наявність личинок різного віку при розтині кошика.

Візуально пошкоджені поля можуть виглядати «неохайними», з великою кількістю сміття на поверхні кошиків, що добре помітно під час збору врожаю.

Агротехніка починається з дотримання сівозміни: не варто висаджувати соняшник на одне поле частіше ніж раз на 5–6 років для розриву циклу розвитку шкідника.

Важливим заходом є вирощування гібридів з панцерним шаром у насінні та щільно притиснутими до кошика обгортками, що ускладнює живлення гусеницям.

Глибока зяблева оранка дозволяє знищити більшу частину гусениць, що залягли на зимівлю в ґрунт, за рахунок перевертання пласта землі.

Застосування інсектицидів проводиться за порогом шкодочинності. Обробку слід планувати так, щоб вона припала на період відкладання яєць до початку живлення гусениць.

Використання біологічного методу, зокрема випуску трихограми, дозволяє значно зменшити кількість шкідника шляхом паразитування на його яйцях без використання хімії.