Фторимея пасльонова
Довідник · Шкідники

Фторимея пасльонова

Phthorimaea plaesiosema

Фторимея пасльонова (Phthorimaea plaesiosema) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera), родини Виїмчастокрилі молі (Gelechiidae). Доросла комаха — це невелика метелик із розмахом крил до 15 мм, що має сіро-коричневе забарвлення з характерним малюнком на крилах.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Фторимея пасльонова

Гусениці шкідника проходять декілька віків розвитку, виростаючи до 12 мм. Вони зазвичай мають світле тіло з коричневою головою, що є важливою діагностичною ознакою при польових обстеженнях посівів.

Життєвий цикл шкідника тісно пов'язаний із температурним режимом, причому за сприятливих умов розвиток одного покоління триває близько місяця. У теплих кліматичних зонах цей вид здатний розмножуватися безперервно протягом усього року.

Зимує комаха у вигляді лялечок у коконах або гусениць у залишках рослин. Також велика небезпека виходить від зимуючих особин у місцях зберігання врожаю, де температура вища за 10 градусів тепла.

Метелики є активними переважно у присмерковий час, уникаючи прямого сонячного проміння. Вони відкладають яйця групами або поодинці на нижню частину листків або безпосередньо на шкірку бульб картоплі.

Основними об'єктами живлення є представники родини Пасльонових (Solanaceae). Найбільшої шкоди зазнають картопля, томати, баклажани, перець, а також тютюн.

Окрім культурних рослин, шкідник успішно розвивається на дикорослих видах, таких як паслін чорний чи дурман, що робить боротьбу з ним більш складною через постійне оновлення популяції з природних джерел.

Шкідник починає проявляти активність навесні, коли середньодобова температура повітря стабілізується на позначці вище +10 градусів. Максимальна чисельність комах зазвичай спостерігається у другій половині літа, коли умови для їх розмноження є найбільш сприятливими.

У серпні-вересні, при зниженні нічних температур, активність дорослих особин може дещо зменшуватися, проте гусениці продовжують інтенсивно живитися плодами та бульбами, готуючись до окуклення в ґрунті або рослинних залишках.

На листках рослин з'являються характерні міни — світлі звивисті доріжки, які залишають гусениці під епідермісом. З часом ці ділянки підсихають, що призводить до відмирання листя та ослаблення всієї рослини.

Пошкоджені бульби картоплі мають численні отвори та ходи, які заповнені екскрементами личинок. Це сприяє швидкому розвитку гнилей, через що врожай стає непридатним для вживання або тривалого зберігання.

У томатах гусениці часто пошкоджують плоди біля плодоніжки, що призводить до передчасного опадання плодів або їх псування внаслідок проникнення патогенних мікроорганізмів усередину.

Основним методом запобігання поширенню є використання виключно здорового садивного матеріалу. Перед посадкою картоплю рекомендується ретельно перевіряти на наявність видимих ходів шкідника під шкіркою.

Високу ефективність демонструє агротехніка, спрямована на глибоке підгортання картоплі. Це створює бар'єр для самок, що намагаються відкласти яйця на бульби, які знаходяться поблизу поверхні ґрунту.

Для моніторингу популяції доцільно застосовувати феромонні пастки, які допомагають вчасно виявити початок льоту шкідника та прийняти рішення про необхідність хімічної обробки посівів інсектицидами.

Після збирання врожаю необхідно проводити глибоку оранку ґрунту для знищення лялечок шкідника. Також важливо знищувати бур'яни-резерватори в межах поля та прилеглих територій для розриву циклу розвитку комахи.

Зберігання врожаю при низьких температурах (нижче +4 градуси) є надійним способом зупинки розвитку фторимеї. Холод не знищує її повністю, але робить неможливим активне живлення та розмноження шкідника всередині сховищ.