Дерохейлокариди

Систематичне положення. Родина Derocheilocarididae належить до підкласу вищих ракоподібних (Malacostraca), ряду Mystacocaridida. Ці організми є типовими представниками мейофауни, які населяють інтерстиціальний простір у піщаних відкладах морського узбережжя, а не є типовими шкідниками агроценозів.

Біологія та розвиток. Представники родини мають мікроскопічні розміри та довгасте тіло, пристосоване для пересування між частинками піску. Їхній життєвий цикл залежить від морських припливів, температури води та рівня солоності. Вони є детритофагами та відіграють важливу роль у переробці органічних решток у природних екосистемах.

Шкодочинність. У класичному розумінні сільськогосподарської ентомології ці ракоподібні не становлять загрози для польових культур. Проте при недбалому використанні неочищених морських пісків у тепличному господарстві можливе потрапляння цих організмів у субстрат, що небажано для мікробіоти ґрунту.

Вплив на культури. Хоча вони не гризуть коріння, їх присутність у субстраті може призвести до небажаного підвищення концентрації солей. Рослини, чутливі до засолення, такі як огірки або томати, можуть відчувати стрес, що призводить до зниження продуктивності та погіршення якості кореневої системи.

Методи профілактики. Оскільки ці рачки не є паразитами рослин, спеціальні інсектициди проти них не застосовуються. Достатньо дотримуватися агротехнічних вимог до підготовки ґрунтових сумішей:

• Завжди проводити дезінфекцію субстратів паром або фумігацію.
• Використовувати лише промитий пісок річкового походження.
• Регулярно проводити хімічний аналіз ґрунтового розчину.
• Уникати використання матеріалів із берегової зони морів.