Хротогонус Соссюра

Дорослі особини зазвичай мають сірувато-буре або коричневе забарвлення, що забезпечує їм відмінне маскування на фоні сухого ґрунту та рослинних решток. Голова масивна, передньоспинка сильно розвинена, з вираженими горбиками.

Статевий диморфізм проявляється у розмірах: самки значно більші за самців. Крила розвинені добре, проте комахи частіше віддають перевагу пересуванню стрибками або короткими перельотами, що є типовим для представників цієї родини.

Личинки (німфи) зовні нагадують імаго, але відрізняються меншими розмірами та відсутністю сформованих крил. Проходячи через кілька віків, вони поступово набувають морфологічних ознак дорослих комах.

Вид є теплолюбним і віддає перевагу аридним або семіаридним зонам, де щільність популяції може досягати критичних значень у сприятливі для розмноження роки.

Хротогонус Соссюра є поліфагом, що означає його здатність живитися широким спектром дикорослих та культурних рослин. Шкідник становить серйозну загрозу для польових та городніх агроценозів.

Найчастіше об'єктами пошкодження стають сходи зернових, бавовнику, бобових культур та овочевих рослин. Молоді рослини особливо вразливі у початкові фази вегетації, коли їхні тканини найбільш соковиті.

У регіонах масового поширення цей шкідник здатний знищувати посіви на великих площах, об'їдаючи не тільки листя, а й стебла, що призводить до загибелі або значного пригнічення культури.

Особливу небезпеку становить пошкодження точок росту, через що рослина втрачає здатність до подальшого нормального розвитку та формування врожаю, навіть при частковому виживанні.

Шкода завдається як імаго, так і личинками, причому ненажерливість особин зростає з кожним наступним віком розвитку, що вимагає оперативного моніторингу.

Життєвий цикл комахи тісно пов'язаний із температурним режимом. Активність починається з настанням стійкого тепла, коли ґрунт прогрівається до оптимальних для відродження температур.

Пік чисельності популяції зазвичай припадає на середину та другу половину літа, коли погодні умови найбільш сприятливі для активного живлення та розмноження саранових.

Самки відкладають яйця в ґрунт, обираючи ділянки з ущільненим ґрунтом, що забезпечує захищеність кладок від негативних факторів зовнішнього середовища.

Кількість поколінь на рік залежить від кліматичних умов регіону; у спекотному кліматі можливий розвиток двох і більше генерацій за наявності достатньої кормової бази.

До осені активність комах поступово знижується, і вони йдуть у діапаузу або гинуть, залишаючи в ґрунті яйця, які успішно перезимовують до наступного сезону.

Основною ознакою появи шкідника є наявність виїдених ділянок на листі рослин, які часто виглядають як нерівні краї («об'їдання» листкової пластинки).

При масовій навалі спостерігається повне знищення листкового апарату, аж до оголення центральних жилок та стебел, що на відстані нагадує наслідки граду або сильного випасу худоби.

На ґрунті навколо пошкоджених посівів можна помітити самих комах, які швидко стрибають при наближенні людини, або їхні екскременти у вигляді дрібних циліндричних гранул.

Візуальний огляд дозволяє виявити комах у ранкові або вечірні години, коли вони найбільш активні і живляться на відкритих частинах рослин.

Сходи можуть виглядати зрізаними біля основи, що часто плутають із пошкодженнями ґрунтовими шкідниками, однак наявність характерних комах на поверхні підтверджує діяльність хротогонуса.

Агротехнічні заходи включають глибоку зяблеву оранку, яка руйнує кубушки саранових і виносить їх на поверхню, де вони гинуть від хижаків та пересихання.

Важливо здійснювати боротьбу з бур'янистою рослинністю на полях та межах, оскільки саме бур'яни часто служать резервацією для розмноження шкідників до переходу на культурні посіви.

Біологічні методи захисту передбачають використання ентомопатогенних грибів або бактеріальних препаратів, які демонструють ефективність при помірній чисельності шкідника.

У разі масового розмноження застосовують хімічну обробку інсектицидами системної або контактно-кишкової дії, дозволеними до застосування на конкретних культурах.

• Моніторинг чисельності за допомогою пасток або підрахунку на облікових майданчиках.
• Своєчасна обробка посівів у фазу відродження личинок молодших віків.
• Дотримання сівозміни та оптимальних строків посіву для уникнення критичних фаз пошкодження.